Та, що надихає геніїв
Сидимо з тобою у зручній, але незрозумілій оточуючим позі. Притиснувшись до твоєї оголеної шкіри я слухаю твоє серцебиття, що звучить неначе найчарівніша музика на світі. Вдихаю твої пахощі і відчуваю щокою м'яку текстуру твого рожевого халатика. Ти здаєшся янголом, що спустився з небес в цю мить, щоб допомогти саме тоді, коли світ навколо мене перетворюється на розпечене залізо. Така ніжна і невимовно спокуслива водночас, ти змушуєш мене думати заборонені думки. Але зараз не до них, тому вони стають далеким фоном до основної мелодії у цій симфонії - твого серцебиття. Я концентрую на ньому свою увагу, Особливо в такі моменти я можу відсторонитися від усього і відчути себе маленькою частинкою невідомої субстанції у субатомарному просторі. Адже лише так до нас приходить спражня свобода, правда ж? Тільки коли ми позбавлені імені, свідомості, особистості - тоді дійсно стаємо вільні.
Аж ось твій голос виводить мене з трансу, я знову повертаюсь до реальності, неначе з довгої мандрівки. Ти занепокоєна моїм душевним станом і мені приємна твоя турбота, хоча тверезо розумію, що краще б ти не виказувала цього занепокоєння, адже я, певно, захочу провокувати подальщі нещастя, аби твоя увага належала виключно мені. Проте, раціональність швидко затлумлюється твоїм запахом, який я починаю вдихати все глибше й глибше і практично розчиняюся в ньому. Серйозно, пахнути так божественно треба просто заборонити законом. Але ж ти сама не до кінця свідома своїх чарів, юна квітко. Що, в свою чергу, робить тебе легкою мішенню для зачарованого тобою світу, повного спокус і підступних насолод.
Втім, саме в цей момент щось тебе насторожує: чи то хвороблива цікавість людей навколо, чи твердий моральний закон, який спотворює твою ясність у розумінні навколишнього світу і говорить тобі, що так поводитись непристойно і треба негайно це припинити. Саме тому ти намагаєшся розімкнути свої обійми і одночасно встати з моїх колін, до того ж зробити все це граціозно і з гідністю. Мені це, звісно, не подобається, але я змушена скоритись, бо маю так мало часу і так багато завдань, й не можу собі дозволити розкіш виказувати протести і вмовляти. Тому дозволяю тобі піти, але я при цьому впевнена, що це не остання з череди прекрасних митей, які ти здатна мені подарувати.
О музо, ти все ж прекрасна та неповторна і я схилятимуся перед тобою щоразу, коли ти мені дозволятимеш. Я насолоджуюсь тобою, як гурмани насолоджуються прекрасним вином і розмірковую над своїм коханням до тебе, яке вище за всі упередження і у своїй дитячій щирості не розуміє, звідки беруться для нього всі ці безпричинні перешкоди. Хоча воно нетривке, як життя метелика, і хоч є величним, часто нівелюється не тільки тобою, що є коренем моїх нестерпних страждань, а й мною з цілої низки випадкових причин. Але хіба все це має значення у такі моменти? Головне, щоб час від часу ти давала мені прислуховуватися до свого серцебиття, мій світлий янголе.
Аж ось твій голос виводить мене з трансу, я знову повертаюсь до реальності, неначе з довгої мандрівки. Ти занепокоєна моїм душевним станом і мені приємна твоя турбота, хоча тверезо розумію, що краще б ти не виказувала цього занепокоєння, адже я, певно, захочу провокувати подальщі нещастя, аби твоя увага належала виключно мені. Проте, раціональність швидко затлумлюється твоїм запахом, який я починаю вдихати все глибше й глибше і практично розчиняюся в ньому. Серйозно, пахнути так божественно треба просто заборонити законом. Але ж ти сама не до кінця свідома своїх чарів, юна квітко. Що, в свою чергу, робить тебе легкою мішенню для зачарованого тобою світу, повного спокус і підступних насолод.
Втім, саме в цей момент щось тебе насторожує: чи то хвороблива цікавість людей навколо, чи твердий моральний закон, який спотворює твою ясність у розумінні навколишнього світу і говорить тобі, що так поводитись непристойно і треба негайно це припинити. Саме тому ти намагаєшся розімкнути свої обійми і одночасно встати з моїх колін, до того ж зробити все це граціозно і з гідністю. Мені це, звісно, не подобається, але я змушена скоритись, бо маю так мало часу і так багато завдань, й не можу собі дозволити розкіш виказувати протести і вмовляти. Тому дозволяю тобі піти, але я при цьому впевнена, що це не остання з череди прекрасних митей, які ти здатна мені подарувати.
О музо, ти все ж прекрасна та неповторна і я схилятимуся перед тобою щоразу, коли ти мені дозволятимеш. Я насолоджуюсь тобою, як гурмани насолоджуються прекрасним вином і розмірковую над своїм коханням до тебе, яке вище за всі упередження і у своїй дитячій щирості не розуміє, звідки беруться для нього всі ці безпричинні перешкоди. Хоча воно нетривке, як життя метелика, і хоч є величним, часто нівелюється не тільки тобою, що є коренем моїх нестерпних страждань, а й мною з цілої низки випадкових причин. Але хіба все це має значення у такі моменти? Головне, щоб час від часу ти давала мені прислуховуватися до свого серцебиття, мій світлий янголе.