Прочитав "П'ятдесят відтінків сірого".
Стиль книги Е. Л. Джеймс чомусь проголошується як «порно для домогосподарок». Але власне еротики, тим більше відвертої, в цій книзі не більше ніж в звичайному середньостатистичному сучасному жіночому романі.
Що ж тоді так привабило мільйони читачок по всьому світі? Можливо відповідь дає сама авторка. Вона каже, що її книга - це найперше історія кохання. А цікава і гарно описана історія кохання завжди матиме успіх.
Але на мою особисту думку, саме ця історія кохання не виглядає аж такою цікавою і вдало зробленою. Містер Грей, герой-коханець, якийсь весь пластиліновий і аж занадто ідеальний, з жіночої точки зору. Саме тоді коли треба - він брутально-нахабний, в ті моменти коли необхідно бути ніжним і турботливим - він ніжний і турботливий. А так не буває не те що в житті, а й навіть у книжках. І єдиний момент в кінці роману, коли містер Грей таки трохи не потрапляє в побажання читачок-жінок - зроблений лише для того, щоби заохотити до читання наступного тому серії.
Але мене це все одно не заохотило. Навряд чи читатиму продовження. Хоча в книзі безсумнівно є і дуже вдала сторона. Це образ самої Анастейші. Як на мене, авторка дуже добре зуміла показати саме розвиток кохання з жіночого боку. Від знайомства - через зацікавлення - до шаленої пристрасті до об’єкта своєї любові. Підозрюю, що десь так мабуть воно і є у реальному житті. І ось літопис цього процесу перетворення незайманої студентки-заучки в дорослу, сексуально зрілу, закохану жінку мабуть і є головним успіхом роману.
Якщо ж ви хочете саме «порно» - читайте інші книжки. А краще дивіться фільми :)