В продовження попереднього посту...
Мій попередній пост отримав чимало коментарів. Деякі патріоти закинули мені що я, мовляв, ллю воду на млин Табачника.
Мені все одно, на кого чи на чию голову виллється та вода. Я знаю одне, що досить уже нарешті підтримувати і прославляти "своїх", якими би вони не були, і ганьбити "чужих", тільки тому, що вони комусь видаються чужими.
Свого часу я, як і більшість проукраїнсько орієнтованих людей, підтримував Ющенка. Дуже довго підтримував. Хоча майже з самого початку була підозра що він - звичайне "мурло". І з кожним днем його правління ця підозра тільки підтверджувалась і врешті-решт переросла у абсолютну впевненість абсолютної більшості України.
Але навіть після цього всього, залишились люди, які кажуть - ну нехай він, Ющенко, і мурло. Але ж мурло "наше", українське!
А що цей великий українець, будучи президентом, не дав жодної копійки на жодну нормальну культурну справу - то це що, нормально???
Покійний Олесь Уляненко свого часу виграв конкурс сценаріїв фільму-блокбастеру про Крути. Ющенко завалив всю цю ініціативу. А фільм і справді міг би бути дуже класним, враховуючи що Уляненко перед цим зробив дуже добрий сценарій "Украденого щастя", можливо чи не єдиного справді класного українського кіна за всю незалежність.
Невже не зрозміло, що у 21 столітті для підняття патріотизму куди ефективніше зняти хоча б ОДИН повноцінний якісний фільм, ніж поробити тисячі безликих монументів Голодомору? Врешті це Ленін ще 100 років тому зрозумів.
Я не хотів тут чіпати політику, але здається, на її прикладі легше показати, що я маю на увазі. Така уже у нас нація - політично заангажована, нічого не поробиш.
У нас багато таких митців, які зараз борються за Україну, ще раніше вони борлись за комунізм у всьому світі, а завтра може ще за щось інше будуть боротися. Але не це має бути визначальним, щоби захоплюватись їхніми творами.
Головне тільки одне - чи класний твір чи ні, якщо ми говоримо про літературу.
Чекайте, моя найкраща десятка уже на підході... :)