Будинок по вул. Старобульварна 4. Історична довідка
Сьогодні ми спробуємо пролити трішки світла на єдиний автентичний будинок на вулиці Старобульварній під номером 4. Для цього скористаємося усіма матеріалами, які є у наших "арсеналах" та всесвітній мережі :)
Будинок цей знаходиться у Старому місті. Повз нього проходить кожен, хто прямує в Старий замок. Враховуючи те, що він досить непримітний, багато хто залишає його поза своєю увагою. Головними особливістями цього будинку є те, що він старший за всі інші будівлі на цій вулиці і те, що останнім часом багато публікацій рясніють яскравим прізвищем одного з домовласників - Сура Лейбовна ГІТЛЕР. Останнє й досі викликає досить жвавий інтерес. Але так це чи ні? Зараз ми спробуємо в цьому розібратись.
будинок на сучасній мапі Старого міста (в червоному колі)
Для початку скажу, що історична довідка цього будинку доволі скупа. Інтернет ресурс видає нам таку інформацію:
Будинок житловий, XVII-XIX ст.,
вул. Старобульварна, 4. Охорон. №12.
Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення (Розпорядження представника Президента від 16.04.93 р. №-438 ). На протязі XVIII-XIX ст. будинок неодноразово перебудовувався. В роки війни 1941-1945 р.р. частково зруйнований, в 1950-ті р.р. проведений капітальний ремонт і часткова реконструкція. В теперішній час знаходиться в приватній власності. На ескізному проекті регенерації кварталу VIII в складі Комплексної програми містобудівної регенерації Кам'янець-Подільського НІАЗа, виконаної Київ НДІТІАМ в 1993 р., представлений ескізний варіант реставрації будинку.
Матеріал надано зав. наукового відділу НІАЗ "Кам'янець" Ківільшею А.Б.
Тобто з цього ясно, що будинок з'явився у XVII столітті. На цьому все. Ні імені власників, ні креслеників, ні більш детальної історії.
Далі ми вже самостійно перейдемо до вивчення старовинних планів. Найточніше зображення Старого міста XVII ст. залишив нам Капріан Томашевич, чия гравюра дає досить загальне враження про будинок але стверджувати, що там зображений саме він дуже важко.
Гравюра Капріана Томашевича 1672-1679 рр.
Якщо ввімкнути систему здогадок - то наш будинок може знаходитись десь у червоному колі. На гравюрі забудова Старобульварної вулиці промальована з західного боку. Таким чином зображено тильні фасади будинків. З цього виходить, що, скоріш за все, будинку відповідає одноповерхова будівля невеликих розмірів, перекрита двоскатним гонтовим дахом.
У описі міста 1700 року, складене комісією від кам'янецького старости, цій будівлі, ймовірно, відповідає садиба, яка належала пану Шимону Злотнику. На момент опису там проживав П. Павлич. Вказано, що будинок мурований з двориком, вікнами на тильну сторону, мурованим магазинчиком і двома мурованими пивницями.
Більшість інших планів у моєму розпорядженні мало показують міську забудову, навідміну від військових об'єктів. Слідуюче зображення будинку знаходимо аж через 100 років, на плані 1773 року:
Тут маємо більш чітке поняття про будинок, а саме те, що він був невеликого розміру і східний фасад розміщений вздовж вулиці. Контурами чітко окреслено садибу, до складу якої входить наш будинок.
Далі він з'являється на плані 1797 року.
Тут будинок, як і весь квартал ніби "наїхав" на проїжджу частину. Справа в тому, що на цьому плані прокреслені проектні
пропозиції щодо впорядкування міської забудови, відповідно до яких східна частина будинку попадала під проектне розширення вулиці. Залишимо цей факт і відмітимо, що будинок за цей час залишився в своїх розмірах. Тобто не перебудовувався.
Та ж сама ситуація і з 1800 роком. Хоча тут бачимо, що зникла вулиця :) Можливо, це теж проектний план.
Перебудований будинок бачимо вже на плані 1840 року, де він набув прямокутної форми, розташовано його поперек ділянки і витягнуто в напрямку північ-південь.
Тут чітко видно, що будинок видовжився вглиб двору, та набув ламаної форми. З правого боку з'явились ще два будинки.
Далі скористаємося документом, який мені люб'язно надали самі власники будинку в 2013 році, а саме історичною довідкою про наш об'єкт. З їхнього дозволу скористаємося цими даними.
Житловий будинок по вул..Старобульварній,4 розташований на території НІАЗ «Кам’янець», в центрі Старого міста. Квартал, в якому розташований будинок, на Опорному історико архітектурному плані Старого міста в складі ТЕР по впорядкуванню НІАЗ «Кам’янець» позначений номером У111. З східного боку квартал обмежений вул..Старобульварною ( історичні назви Тринітарська, Поліцейська, 111 Інтернаціоналу, Урицького) з західного - вул.Ієзуїтською, потім
Францисканською, Архирейська , Музейна. Північна межа проходить по провулку, шо веде з Центральної площі до Францисканського монастиря ( в 19-20 ст. провулок мав назви Червоний, Центральний, Архієрєйський.) Південна межа кварталу проходить по Вірменському Ринку (Губернаторська площа, Троїцька, Радянська). Будинок позначений на Опорному плані як пам’ятка архітектури, яка підлягає реставрації.
Отже, наприкінці 19 ст. власником садиби став Йона Акерман. В 1895 році він звернувся в Міську Управу з проханням видати йому дозвіл на ремонт даху, проведення капітального ремонту і реконструкції будинку. На розгляд були представлені відповідні креслення.
План частини м.Кам'янця-Подільського з різними положеннями Поліцейської вул. в існуючому вигляді і в проекті на височайше затвердженому плані з позначенням під буквою "А" садиби міщанина Йона Акермана, на якому позначено відрізок під вулицю. 1895 р.
фрагмент вище зазначеного плану з частиною садиби в існуючому на той час вигляді
На жаль, права частина цього плану не читається, тож ми не знаємо, як планувалося перебудувати будинок.
Одночасно Губернською креслярнею були зроблені обміри садиби Йона Акермана. На кресленику червоною лінією була промальована ділянка садиби, на якій планувалось побудувати кам’яний будинок відповідно до креслень. Площа всього двору в існуючому стані становила 19,7 сажені.
Обміри садиби Йона Акермана 15 квітня (?) 1895 року.
В нижній частині плану проходить вул. Поліцейська (теперішня Старобульварна). У верхній частині документу чітко читається ім'я власника:
...участок Іонны Акермана...
Хоч у мене чорно-біла копія, мені здається, що будинок планували повністю перебудувати у цьому контурі.
Ймовірно, ці перебудови не були здійснені, оскільки в 1900 р. на розгляд Міської Управи Акерман знову представляє заяву з проханням на дозвіл побудувати будинок в садибі, що знаходиться в 2-й частині Кам'янця на Поліцейській вул..
Слідуючим за хронологією документом с купча на продаж Лейбою-Йоном Їось-Гершковичем і Рейзею Шоєлєвною Акерманами селянам Матвію Васильовичу і Клементині Фердинандівні Зущиним нерухомого майна в другій частині м.Кам’янця-Подільського по Поліцейськый, нині вул Урицького. В 1924 р. Кам’янець-Подільським Міськкомунгоспом були виготовлені інвентарні креслення домоволодіння. Будинок значився за адресою вул. Урицького, 8.
План будівлі 1924 року
Про появу невеликої прибудови до будинку, що зробив його Г-подібним у плані можемо сказати, що вона з'явилася в період між 1895 та 1924-ми рр.. Про це говорить те, що на обмірах 1895 року прибудова не показана, а на обмірі 1924 року вона вже існує.
Також можемо припустити, що була перебудована стіна будинку, яка виходила у двір. З ламаної у 1895-му вона перетворилась на рівну у 1924-му. Також за цей рахунок розширилась фасадна частина будинку.
Що ж, версія про Суру Лейбовну Гітлер не підтвердилася, оскільки про неї не знайшов жодних даних, як про власницю. А дослідник, який про неї писав, не посилається на жодне джерело. Можливо, вона тільки арендувала кімнату, але про це скаже більш грунтовне дослідження.
Про відсутність подальших змін у будинку фіксуємо у наступному плані 1927 року.
Дві крапки на будинку означають те, що будинок двоповерховий.
Також відсутність будь-яких змін бачимо на плані 1935 року.
Великих руйнацій зазнав будинок у 1941-1945-х рр. За свідченнями свідків подій, був дуже сильно поруйнований другий поверх будинку. Маштаби руйнації бачимо на плані 1948 року, де напівпрозорим синіми контурами виділено повністю зруйновані будинки. Ті, що на той момент стояли в руїнах відмічені позначкою "РАЗВ". Наш будинок на диво тоді вцілів і його в подальшому не розібрали.
Далі плани відсутні, але з'являються перші фото нашого будинку у 1950-х роках.
Будинок (в центрі) вже відновлений. Ймовірно, відбудували дах, про що свідчить цегляна кладка на фоні штукатуреної стіни.
Слідуючі фотографії відносяться до 1960-х років, судячи по побудованим на задньому плані виробничим корпусам.
Також відмітимо, де знаходився вхід в будинок. Рахуємо з лівого боку: вікно, вікно, вікно, вхід(?). На сьогоднішній день маємо: вхід, вікно, вікно, вхід.
Для того, щоб нікого не ввело в оману те, що ніби на фото 1960-х вхід знаходиться на місці третього вікна - то варто придивитися на тінь знизу. Це так попав перехожий :) А судячи з того, що вверху продивляється віконна рама - то це має бути вікно. Двері світлого кольору знаходяться між третім вікном і деревом (чітко видно вертикальну лінію).
На слідуючому фото 1972 року все без змін. Єдине, що доштукатурили стіну до даху.
Фото 1991 року (автор Ю.Савін) показує невелику прибудову (відмічено стрілкою).
Ця прибудова існувала до 2016 року.
Фото автора. 2013 рік
Позаду будинок справляв гнітюче враження, тому що був дуже сильно пошкоджений часом. Задню стіну підпирали балки, а сама стіна вся в тріщинах.
Далі хочу окремо поговорити про прибудову у дворі будинку, так як вона для мене особливо цікава. Цікава тим, що у цій надтісній прибудові ще років з 10 тому жили дві сім'ї. Колись хотів зробити окрему публікацію про найменше житло Старого Кам'янця. Почнемо з другого поверху нашої прибудови. З часу складання плану 1924 року і аж до 2013-го нічого не змінилось.
У 2013 році вся прибудова виглядала так:
Прибудова у дворику. Фото автора. 2013 рік.
Свого часу мені декілька днів довелось працювати тут на другому поверсі, де в мене була "майстерня". Тоді виготовляв нову табличку до закладу "Ніка", яке сьогодні розміщується на першому поверсі будинку. Тоді ж зацікавився історією саме цієї будівлі. До "квартири №2", як було написано на дверях, можна було попасти з кам'яних сходів, які вели вправо до другого поверху будинку.
Через неможливість відкривати двері назовні, їх змушені були відкривати всередину, що "з'їдало" чималу площу кімнати. Висота дверей була нижче мого зросту, десь 165-175 см. Так що доводилось пригинатись. Внутрішній вигляд кімнати говорить сам за себе.
Якщо розтавити руки в сторони - то можна було доторкнутися до двох протилежних стін. Дірка в стіні, заклеєна шпалерами - це старий вихід на балкон, або інший вхід до будинку.
Зовнішня сторона стіни. Фото автора. 2013 рік.
Ця деталь показана на плані 1927 року
Інша сторона кімнати теж виглядала не дуже привабливо
Фото автора. 2013 рік
А тепер про розкоші: В кімнаті є вимикач, лампочка, одна розетка і одне вікно 30х40 см
Саме вікно знаходилось на рівні пупця.
А тепер родзинка на торті це те, що воно не відкривається :) Словом, я не уявляю, як жити в кімнаті сім'єю, де максимум поміститься ліжко і телевізор. І це ще краща з двох квартир...
Далі перший поверх, доступ до якого частково обмежений. На плані 1924 року він показаний так:
До лівого закамарку ще можна потрапити. Там є двері і навіть вікно. Але площа така, що навіть ліжко не поміститься. скоріш за все, що тут ніхто не жив.
Сусідня кімната дещо більша за розмірами, але менша за квартиру номер "2" на другому поверсі. Доступ до неї перекривав навіс з бляхи. Тільки напис на дверях свідчив про те, що там теж жили.
Тепер про сам навіс з бляхи. Виявилось, що він перекривав вхід до підземелля, який, ймовірно, залишився від будинку, який колись стояв на цьому місці (на плані 1840 року під номером 434). Згодом це підземелля ввійшло до нашого будинку. На плані 1924 року теж показане
Скориставший нагодою і з дозволу власників, я зміг в нього спуститися. Вхід до нього проходить прямо під дверима прибудови. Напевно, колись його прикривав люк. Досліджували я з товаришем
Приблизне розміщення підвалу до будинку
зліва - частина дверей від квартири "1", нижче вхід у підвал.
За поворотом сходи йдуть далі
Вхід у підземелля. Ймовірно, він був пробитий в стіні пізніше, оскільки немає кам'яної перев'язки. Замість них металеві підпори, щоб кладка не завалилась.
Ось так виглядає підземелля. Видно у дальній стіні замурований прохід, а в лівій стіні вентиляційний отвір (всього їх 2)
А тепер детальніше про прохід. Очевидно, що він йшов кудись далі, оскільки замуровка відійшла, звідти висипається земля і нависає великий камінь. По несучій стіні потоком ллється вода з каналізації, внаслідок чого вона теж відійшла від склепіння. Звідти теж нависає каміння. Тож близько підходити туди я не ризикнув.
Протилежна стіна не така цікава.
Словом, сказати що підвал аварійний - не сказати нічого. Дуже вогко, багнюка, цвіль і темрява. І хоч на фото все світле, насправді ніяково було знаходитись в темряві і висвічувати все ліхтариком :)
У 2014 році провелись часткові ремонтні роботи. Закрили вхід у підвал, знесли прибудову і на її місці побудували нову. Тепер тут затишний майданчик закладу.
Літній майданчик. Листопад 2016 року
Сьогодні ремонтні роботи дійшли і до самого будинку.
Листопад 2016 року. Фото автора
З будинку збили всю штукатурку, зняли дах, розібрали іншу прибудову і частково перекладають стіни. Що ж, сподіваюсь, що внаслідок реставрації перед нами на постане бетонно-пластикове диво із "собачими будками" на кричущій червоній метало-черепиці і пофарбованими стінами у яскравий світло-кавовий колір. За роки така картина вже доволі набридла. І як казав дід Свирид Опанасович у Фейсбуці: "Спокойно наблюдаєм"