Кам’янецька стереофотографія кінця XIX, початку ХХ ст.: dmytro

dmytro_babyuk

Кам’янецька стереофотографія кінця XIX, початку ХХ ст.

Dec 16, 2015 20:30

Сьогодні ми будемо розглядати трішки незвичну тему, а саме стереофотографії або стереопари, зроблені у нашому місті в період з XIX, поч. ХХ ст., а також історію розвитку цього виду мистецтва. Саме стереофотографія допомогає нам найкраще осягнути простір, на відміну від звичайної фотографії. Одразу ж виникає питання: чому вони дуже рідко зустрічаються? Напевно тому, що тоді їх більше розглядали як розвагу, а не як серйозну галузь фотомистецтва.

На сьогоднішній день традиційна фотографія має величезний арсенал різних технічних методів передачі об’єму, які не можуть зрівнятися з картинкою, яку бачить людина. Сприйняття мозку і цифрового фотоапарата різниться, адже об’єм і глибина зображення - речі суб’єктивні, тому можна створити картинку, яка буде здаватися нам об’ємною. Цікаво, що стереофотографія з’явилася раніше простого фото, однак на момент створення ніхто не розглядав її як перспективну, на відміну від звичайної фотографії. Для кращого розуміння стереофотографії варто копнути глибше, до самих її витоків.

Грецьке stereos означає «тілесний», «об’ємний». Об’ємний звук в наші дні є загальноприйнятим стандартом, але стереофотографія (або 3D - фотографія) для багатьох залишається дивовижною забавою. Цікаво, адже вона дозволяє запам’ятовувати реальність приблизно так само, якою її бачить людина.

Стереофотографія - це метод зйомки, що припускає наявність у камери двох «очей» замість одного. Йдеться не обов’язково про об’єктиви. Важливий результат - кадри на плівці з необхідним зсувом. Стереофотографія не створює в реальності об’ємне зображення, але дозволяє провести хитру підміну реального простору на фотографію, особливим чином зняту і підготовлену.

Традиційна фотографія володіє серйозним арсеналом технічних і художніх засобів передачі об’єму: глибина різкості, фокусна відстань, перспектива, тіні і композиція. Людський мозок може отримати інформацію про простір зі змісту плоскої картинки. Але звичайна фотографія не здатна передати об’єм так, як його сприймає людина.

Щоб зрозуміти все краще, пропоную заглибитись в історію цієї галузі.

У 280 році до н.е. Евклід вперше виявив, що сприйняття глибини простору досягається саме тому, що кожне око бачить трохи відмінні картинки одного і того ж об’єкта. Слідом за ним описав ці здібності в 1584 році Леонардо да Вінчі, який присвятив особливостям зорового сприйняття кілька своїх творів. Теорія стереоскопічного сприйняття була викладена в науковій формі німецьким оптиком і геометром Іоганном Кеплером у творі «Діоптрика» (1611). Через два роки ієзуїт Франсуа д’Агійон вперше використав термін «стереоскопія».

Приблизно в 1600 році італійський художник Джованні Баттіста делла Порта написав першу стереокартину.

Джованні Баттіста делла Порта

На початку XVII століття його досвід повторює Джакопо Хіменті да Емполі, який використав техніку парних зображень. Через півтора століття француз Буа-Клер створював об’ємні зображення, використовуючи метод растрів. Встиг спробувати себе в стереоскопічних малюнках і російський письменник Лев Толстой.

Відкриття стереофотографії пов’язано з ім’ям професора Лондонського Королівського коледжу Чарльза Уітстона.

Чарльз Уітстон

У 1833 році Уітстон створив дзеркальний стереоскоп - прилад, що дозволяє бачити об’ємну картинку, використовуючи пару вихідних картин зі зміщенням. Як об’єкт вчений спочатку використовував свої малюнки. Відповідно з дослідами була створена наукова база. У 1838 році Уітстон робить історичну доповідь про питання отримання об’ємних зображень перед Королівським товариством в Лондоні. Доповідь носила назву «Про деякі вражаючі і досі не вивчені явища бінокулярного бачення».

Чому Уітстон використав у своєму стереоскопі малюнки, а не фотографічні зображення? Відповідь проста: фотографія була винайдена французом Дагером тільки через шість років після відкриття Уітстона - у 1839-му. Перші знімки, зроблені стереоскопічним методом, Уітстон представив громадськості тільки в 1851 році на Всесвітній виставці в Лондоні.

Перший фотоапарат з двома об’єктивами, призначений для створення стереопар, створений в 1849 році шотландським вченим Девідом Брюстером, який, крім того, є творцем простого стереоскопа без дзеркал.

Девід Брюстер

У 1855 році француз Бернард створює першу дзеркальну насадку для звичайних однооб’єктивних фотокамер, що дозволяє знімати стереопари. Трохи пізніше англієць Барун удосконалив дану конструкцію.

Одним з перших, хто оцінив потенціал 3D -фотографії, був англійський репортер Роджер Фентон, який в 60 -і роки XIX століття подорожував по Росії і був автором серії знімків, присвячених російсько-турецькій війні. У ті ж роки тривимірною фотографією зацікавився відомий французький фотограф Антуан Клод, який відкрив в 1851 році лондонський «Храм фотографії». За словами Клода, стереоскоп в дешевій і компактній формі створює модель всього, що існує в різних ділянках земної кулі. Цікаво, що саме Клод в 1853 році запатентував метод отримання стереофотографій.

Найпростіший стереоскоп

Стереофотографія з’явилася практично одночасно із звичайною фотографією. Однак знадобилася майже сотня років, щоб вона набула масової популярності. На початку XX століття стереофотографія сприймалася як масова розвага, а не вид мистецтва. Користувалися популярністю атракціони, засновані на стереоскопічному ефекті. Поширення набули скриньки зі стереографічними зображеннями, на яких були зображені види далеких країн, зроблені мандрівниками, сільські замальовки і оголені натурниці.

Не оминула стереофотографія і наше місто. Декілька знімків мені вдалось відшукати. Хоча авторство їх точно невідоме, можна припустити, що їх зробив Міхал Грейм у 1880-1890-х рр.. Я базуюсь не на простій здогадці. Існує фотографія, яка зроблена майже з тієї ж точки, що і стереопара, у ту ж саму пору року (про що свідчать майже ідентичні обриси дерев).

фото Міхала Грейма

Аналізуючи окремі деталі, можна зробити висновок, що і стереопара, і фотознімок були зроблені якщо не в один і той самий час - то з проміжком у один-два місяці. Знавці одразу ж впізнають на фотографії почерк того самого М. Грейма. Отже, скоріш за все, він і є автором представлених стереопар. Щоправда, деякі фотографії можна обережно назвати експерементальними, адже об'єм у великих панорамних фото сприймається набагато гірше, ніж фото з багатофігурними композиціями на передньому плані.

А тепер пропоную перенестись у часі на століття назад і поглянути на наше місто у тривимірному вигляді. Для зручності представлені дві галереї. Перша галерея в оригінальному вигляді, інша в анімованому. Приємного перегляду!