Що не так?
За результатами опитувань, у Києві послідовно тримається української мови цілих 4.3 відсотка населення. Задумався над портретом середньостатистичного україноодномовного - небагатий викладач-мовник, політичний діяч-демагог (патріотичний демагог!), щирий, але загалом обмежений дядечко, швидше жіночка, що переслухалась Українського радіо (хай це не образливо прозвучить, нічого особливого проти нього не маю), - і чомусь я серед них, програміст, мати росіянка, виріс у містечку, в якому досі головні вулички називаються іменами Куйбишева, Воровського і Кірова. Щось тут не так. Пристрастю до Галичини не вирізняюсь, патріотизмом давно відстраждав.
Що не так?
P. S. Цю чернетку зробив уже давно, навіяно постом dashca_enotik. Зараз вирішив таки опублікуватит, з причини луркопохмілля і щоб не муляло очі.