Символи
У часи, коли доля країни вирішується на фронті, розмови про майбутнє, а тим більше на таку абстрактну тему, як зовнішні атрибути, можуть здатися вкрай невчасними. Але давайте подивимося на це так: навіть у найскрутнішій ситуації мі зазвичай підтримуємо охайність, чистимо зуби. На світлинах та відеокадрах воїнів з передової ми бачимо разючу відміну від деморалізованого супротивника, чиї «елітні» вояки нерідко мають вигляд безхатченків та волоцюг, і не гребують навіть натільною білизною ЗСУ - у той самий час українські воїни завжди мають охайний вигляд і справляють належне враження і на західні країни, які зараз дуже пильно придивляються до загадкової країни на сході Європи, і на самих українців, яких вони боронять. Тому зовнішнє враження - завжди важить, і символи - теж важать. Про них я і хочу сказати кілька слів.
Пам’ятаю, як ще кілька років тому дехто серйозно розмірковував на тему, чи бодай не слід перевернути прапор України, бо, мовляв, не феншуй - а от якщо правильний колір буде нагорі, то й щастя тоді прийде. Ну, як до цього можна ставитися… А чому не вертикально? Чому не в клітинку, як у баварців?
Так само неоднозначну реакцію викликав так званий «великий герб». Великі герби - то зазвичай символи імперій, а Україна ніколи імперією не була, тоді як тризуб - символ, відомий вже на весь світ.
Але мова не про них. А ось про що.
Коли Україна відновила у 1991 році свою незалежність, вона успадкувала багато радянського. І серед цього радянського була не тільки українська військова форма (яку до 2015 року було важко відрізнити від російської), але і система державних нагород, до якої додали певні нові ознаки, але вона залишилася радянською по духу.
Проголошуючи незалежність, Леонід Кравчук урочисто прийняв з рук президента УНР в екзилі Плав’юка державні символи. Але цим суто декоративним актом все і обмежилося. Державні акти УНР, на відміну від країн Балтії, що теж пережили радянський період, не посіли жодного місця в українському законодавстві - навіть символічного. Так само нова незалежна Україна аж ніяк не визнала як нагороди УНР в екзилі, так і нагороди УПА - хоча на той час були живими багато хто ї їх носіїв.
Ми пам’ятаємо, чому так сталося. Досить потужним інструментом впливу тоді були ветеранські організації, очолювані переважно функціонерами радянської епохи. І на відміну від багатьох справжніх воїнів, які чесно воювали проти нацистської навали, але у функціонери не потрапили - «витірани» відіграли у роки незалежності ганебну роль. Вони підіймали несамовитий вереск кожного разу, як бачили, що ворогів радянської влади не те що героїзують - хоча б намагаються поставити на одному рівні з «витіранами». Вони трималися кістлявими руками за радянські свята, за радянські церемонії, які парадоксальним чином відбувалися вже під блакитно-жовтими прапорами. Думаю, якби це побачили хоч герої УПА, хоч ті ж самі «витірани», але у часи своєї молодості - вони б подумали, що з’їхали з глузду.
До того ж, був і суто практичний момент. Якщо б влада незалежної України визнала нагороди УПА та УНР в екзилі та включила б їх до системи нагород сучасної України - треба було б не тільки вшановувати їх носіїв та ставити на один рівень з носіями радянських нагород. Треба було б відповідно скоригувати їхні пенсії та інші виплати принаймні на тому ж рівні, що й радянським ветеранам. Влада тоді вирішила, що це для них вже занадто - і просто дочекалася, як ветеранів УПА та УНР не стало.
Але ніхто нічого не забув.
Зараз найвищими нагородами України є звання Героя України (Золота зірка та Орден Держави). Десятки зірок було вручено протягом останніх 40 днів боротьби за країну. Але нагорода ця - радянська за походженням, це просто видозміна радянських ознак Героя Радянського Союзу та Соціалістичної праці. Більш того, мініатюрна версія цих ознак (на світлині вище) досі є цілковитою копією радянської ознаки, лише стрічка має колір українського прапора.
Думаю, як закінчиться війна, треба буде позбавитися не лише радянської мініатюри, але, можливо, подумати ще раз про основний дизайн нагороди. Бо якщо з погонів зірки прибрали, чому не можна прибрати їх з вищої державної нагороди?
Також, мені здається, навіть після смерті носіїв нагород УПА та УНР обов’язково треба включити ці нагороди в нагородну систему України та встановити їх відповідність сучасним орденам - хоча б як знак спадкоємства між історичною та сучасною українською державою.
І ще хочу сказати пару слів про один символ.
Зараз дуже важко розмовляти про майбутнє. Ворог відчув, що його «друга в світі армія» зазнає нищівної поразки у прямому зіткненні, тому вирішив помститися мирним жителям - артилерійськими обстрілами та бомбардуванням вокзалів, доріг, житлових кварталів, безсудними вбивствами, катуванням та ґвалтуванням мирних жителів, жінок та дітей. Втім, Україна обов’язково переможе, ми живемо вірою у цю перемогу.
Я думаю, що і Маріуполь, після страждань, зазнаних під час війни, відродиться. І тоді, можливо, буде на часі замість теперішніх прапора та герба міста, цілком у радянському дусі (зліва), запропонувати для нього нові символи. На нових символах Маріуполя, на традиційних білому та блакитному кольорах, що символізують греків Причорномор’я, які відіграли ключову роль у заснуванні та історії міста, можна розмістити символ Першої Грецької Республіки - фенікса, що відродився з полум’я, як знак страждань та героїзму цього міста. Бо ми всі віримо, що ми переможемо, що Маріуполь відродиться, і ще переживе ганебну загибель всіх своїх катів.