Прогулянка старим Києвом
Мабуть, ми не одні такі - бачимо красу міста тільки під час вигулювання чергового гостя)). Цього разу ми довго бродили по парках з панорамними видами і насолоджувалися першими по-весняному свіжими і теплими деньками!
Стартували, як завжди, біля Володимирського собору. Пишний храм, збудований на честь 900-річчя хрещення Русі, виконаний у псевдо візантійському стилі. Внутрішнє оздоблення - як за часів київських князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого, більшість розписів виконали знамениті Васнєцов, Врубель, Нестеров. Але ми пройшлися без фоток - все-таки храм діючий.
[Пройтися далі...]
Потім - спуск по Прорізній до Хрещатика. Ну як же без нього гостя водити?)) Цього разу трошки змінили маршрут підйому до Софії для того, щоб зайти у садибу 19ст. Івана Житницького . Саме тут більше року жив Тарас Шевченко. Тут було його художня майстерня і життя у колі друзів.
Піднялися до Софії і звернули до Київського дитинця. Саме тут колись були перші княжі хороми та головне капище язичників. Зараз залишилася лише згадка та стара липа, яка князів, правда, не бачила)))
Недавно поставили ось таке чудо.
Заходила на форум рідновірів, так там люди трошки не розуміють, що то. Головне божество перевернули з ніг на голову, не може коріння з голови рости… Не беруть сонячну енергію корінням.. Ну то таке. Ще цікавий факт прочитала там же, хоча інформації такої зараз достатньо скрізь. Термін “правславні” означає якраз тих, кого церковнослужителі звуть “язичниками”)), адже вони славлять бога ”Праву”….))
Андріївська церква і ще не до кінця понівечений узвіз.
Про Поділ можна писати великі і товсті книжки))) Тому просто кілька фоток: Панорама Подолу з Замкової гори.
Церква Миколи Притиска
Церква Богородиці Пирогощі
Будинок, де жив Петро І. Люблю цей будиночок за архітектурний стиль - як в нашій старій Полтаві!
Сонячний годинник на території Києво-Могилянської академії, збудований або спроектований - не знаю викладачем математики Брульоном. Є ще якийсь студентський віршик про Брульона, бульйон.. і тд)))
Прогулявшись по набережній, назад повертались фунікулером, нарешті я зробила таку фотку!:
Пройшлися біля Михайлівського Золотоверхого собору.
Гуляли парками, раділи весняному сонечку, і зовсім незаплановано підійшли до центрального Лаврського входу.. Вже було пізно, сідало сонце десь за Мистецьким Арсеналом, тому було мало відвідувачів і цілий рій думок!!
Троїцька надбрамна церква. Збудована вона коштом Чернігівського князя Миколи Святоші. Князь, вигнаний з Луцька в результаті міжусобиць між родичами і престолонаслідниками, згодом постригся у ченці Києво-Печерської лаври. До речі, район, де ми зараз живемо - Святошинський. Кажуть, колись ці землі належали Миколі Святоші. Є класний пам’ятник князю, який, відрікшись трону, набув незрівнянно більше!!!
Згаданий пам'ятник:
І нарешті Успенський собор! Заново відбудований, він сяяв у променях вечірнього сонця в усій своїй красі. Попередній собор, копією якого є сучасний новий, будувався Володимиром Мономахом і бачив монголо-татар в Києві, хана кримського Едигея, перебудовувався Петром Могилою, обновлявся коштом Івана Мазепи, горів, відновлювався російськими царями та гетьманом Скоропадським, козацькою старшиною і простими людьми, не пережив тільки Другої світової війни, був підірваний більшовиками.
Зустрічала інформацію, що при відновленні собору внутрішні розписи виконував і син Ніни Матвієнко (внук Івана Гончара, засновника одноіменнго музею). Яка незвичайна і талановита в них сім’я!!