чим далі в ліс...
...тим більше партизанів. А я, ризикуючи нарватись на писану пулю, напишу таки чергові рефлексії.
Зараз читаю "Долю України" Ілька Лемка. Про гучну назву говоритиму згодом. Зараз мене більше зачіпає постійно здійснюваний там поділ України на українців і росіян за мовною ознакою. Всі, хто не говорить в Україні українською, а російською - росіяни. Чим більше озвучується ця теза в мас-медіа, блогах, книжках тим більше вона мене обурює.
Нехай чиїсь батьки чи дід з бабою приїхали сюди з Росії, але їхні діти чи внуки за народженням українці. Говорять вони російською. І що? Мої майбутні діти з дому винесуть, окрім української, польську, то суспільство гнобитиме їх?
Гаразд, вдома частина суспільства спілкується російською - це її особиста справа. А "національно свідомі" хотіли б щоб ті люди поза домом спілкувались українською. Але їм цього не потрібно...це додаткове зусилля для них. Таких "їх" на окремо взятій території добре переважаюча більшість, то що ж ви хочете? Може ще болгарам довести що вони неправильно хитають і кивають головою?
Я ж не спілкуюсь російською, коли не маю чітко, переважно матеріально, вираженої потреби, як от клієнти з Москви. Так само я не говорю англійською, коли не маю потреби. А якби мені зараз хтось сказав спілкуватись російською поза домом для мене це було б не зручно. Я б калічила її українізмами і полонізмами і при першій нагоді переходила б на українську - звичну для себе.
Маю тут, у Львові, багато знайомих, які з батьками спілкуються російською, а між друзями і в своїх новостворених сім'ях - українською. Була свідком на зупинці, як бабуся, розмовляючи з якимось паном російською, до внучки говорила ламаною українською, оскільки "ані вдома па украінскі разгаварівают і малая мєня не понімаєт". Це природні процеси асиміляції, коли мова поширена, популярна і ...гм... модна?
Чи я зараз захищаю право російськомовних українців спілкуватись російською? Ні. Я захищаю їх право не бути зацьковиними за те, що вони не пливуть проти течії в своїх середовищах. Щось закидати їм мають право лиш ті, які самі пливуть проти течії.
Справді національно свідомі люди, на мою думку, вже завершили з цькуванням і клеймуванням, а взялись за течію - популяризують українську мову: створюють якісні інфопродукти українською, музику, якісь модні речі (демотиватори, футболки з мемами українською, Вікіпедія). Ця течія має шанс вимити собі якесь русло тільки за умови, якщо її творці і "співчуваючі" самі ж не підмуровуватимусь стіну несприйняття вже згаданими цькуваннями і нав'язуванням комусь почуття меншовартості. Бо, як завжди, зібратись в стадо і покричати охочих багато, а потім "візьмем по півасю і завтикаєм фільм" (цитуючи плани "національно свідомих" після закінчення акції з вираження цієї свідомості).
Зараз читаю "Долю України" Ілька Лемка. Про гучну назву говоритиму згодом. Зараз мене більше зачіпає постійно здійснюваний там поділ України на українців і росіян за мовною ознакою. Всі, хто не говорить в Україні українською, а російською - росіяни. Чим більше озвучується ця теза в мас-медіа, блогах, книжках тим більше вона мене обурює.
Нехай чиїсь батьки чи дід з бабою приїхали сюди з Росії, але їхні діти чи внуки за народженням українці. Говорять вони російською. І що? Мої майбутні діти з дому винесуть, окрім української, польську, то суспільство гнобитиме їх?
Гаразд, вдома частина суспільства спілкується російською - це її особиста справа. А "національно свідомі" хотіли б щоб ті люди поза домом спілкувались українською. Але їм цього не потрібно...це додаткове зусилля для них. Таких "їх" на окремо взятій території добре переважаюча більшість, то що ж ви хочете? Може ще болгарам довести що вони неправильно хитають і кивають головою?
Я ж не спілкуюсь російською, коли не маю чітко, переважно матеріально, вираженої потреби, як от клієнти з Москви. Так само я не говорю англійською, коли не маю потреби. А якби мені зараз хтось сказав спілкуватись російською поза домом для мене це було б не зручно. Я б калічила її українізмами і полонізмами і при першій нагоді переходила б на українську - звичну для себе.
Маю тут, у Львові, багато знайомих, які з батьками спілкуються російською, а між друзями і в своїх новостворених сім'ях - українською. Була свідком на зупинці, як бабуся, розмовляючи з якимось паном російською, до внучки говорила ламаною українською, оскільки "ані вдома па украінскі разгаварівают і малая мєня не понімаєт". Це природні процеси асиміляції, коли мова поширена, популярна і ...гм... модна?
Чи я зараз захищаю право російськомовних українців спілкуватись російською? Ні. Я захищаю їх право не бути зацьковиними за те, що вони не пливуть проти течії в своїх середовищах. Щось закидати їм мають право лиш ті, які самі пливуть проти течії.
Справді національно свідомі люди, на мою думку, вже завершили з цькуванням і клеймуванням, а взялись за течію - популяризують українську мову: створюють якісні інфопродукти українською, музику, якісь модні речі (демотиватори, футболки з мемами українською, Вікіпедія). Ця течія має шанс вимити собі якесь русло тільки за умови, якщо її творці і "співчуваючі" самі ж не підмуровуватимусь стіну несприйняття вже згаданими цькуваннями і нав'язуванням комусь почуття меншовартості. Бо, як завжди, зібратись в стадо і покричати охочих багато, а потім "візьмем по півасю і завтикаєм фільм" (цитуючи плани "національно свідомих" після закінчення акції з вираження цієї свідомості).