коли співаки починають писати...
Зашвидко я підвела читальний підсумок 2011 :) вчора мала трохи прасування, а отже і час для аудіокнижок. як результат: прослухала 2 книжки Андрія Кузьменка (Кузьма Скрябін) - "Місто, в якому не ходять гроші" та "Я, "Побєда" і Берлін".
Мушу сказати, що попри те, що твори на Нобеля в літературі не тянуть, я залишилась задоволена: можливо тому, що мова написання і читання (книжки начитував Кузьма) близька мені територіально, можливо тому, що "Місто..." має елеметни кіберпанку і фантастики, а "Я..." описує таку, на жаль, близьку і болючу тему жахливих перетинів кордонів, а може просто зачепило щось таке непояснюване і поверхнево-глибоке.
Від "Міста..." залишилось більше вражень, бо слухала його першим. Бо є тонесенька павутинка такої популярної зараз теми продажу свого часу взамін на маєтки чи послуги, а Кузьма кількома розчерками описав її ще в 2006. Бо все якось так фантастично, але до абсурду можливо в нашій країні.
"Я, "Побєда" і Берлін" мені ближча змістом - перетин кордонів, підраховування днів дії візи і т.п. Мені надзвичайно подобався опис "Побєди". На загал в пригоди Кузьми віриться, а спосіб їх опису ще й заставляє посміятись.
"Я.." - легке чтиво до прасування, або поїздки нп. експресом Київ-Львів після цілого дня зустрічей і справ.
"Місто..." - в залежності від сприйняття - мокруха з добрими і поганими, або щось глибше, де зовнішні патологічні сцени показують гнилі нутрощі системи.
На мою думку, обидва твори краще слухати, аніж читати. Я знайшла в авторській начитці і від цього вони тільки виграли.
Пару днів назад я також закінчила слухати "Сто років самотності" Маркеса. Я рада, що я цього не читала - довго б мучила, мабуть. Для загального розвитку цей твір знати треба, але щоб він мене якось особливо вразив...моливо і вразив, але якось так інакше. Моя уява разом із читанням вмить вимальовує в голові фільм, от деякі кадри з цього фільму особливо яскраво в пам'яті і залишились: цигани, організація села, розбудова будинку, хвороба безсоння, Мельхіадес, золоті рибки, діти, війна, страти, занепад, довговічнісь, з'їджене мурахами немовля... Від останнього досі страшнувато іноді закривати очі. До речі, згадуючи Кузьмову "Я, "Побєда" і Берлін", Маркеса дослуховувала стоячи 5 годин на українсько-польському кордоні через т.зв. "італійський" страйк польських митників.
А в своїй самотності люди винуваті самі.
І все.
Мушу сказати, що попри те, що твори на Нобеля в літературі не тянуть, я залишилась задоволена: можливо тому, що мова написання і читання (книжки начитував Кузьма) близька мені територіально, можливо тому, що "Місто..." має елеметни кіберпанку і фантастики, а "Я..." описує таку, на жаль, близьку і болючу тему жахливих перетинів кордонів, а може просто зачепило щось таке непояснюване і поверхнево-глибоке.
Від "Міста..." залишилось більше вражень, бо слухала його першим. Бо є тонесенька павутинка такої популярної зараз теми продажу свого часу взамін на маєтки чи послуги, а Кузьма кількома розчерками описав її ще в 2006. Бо все якось так фантастично, але до абсурду можливо в нашій країні.
"Я, "Побєда" і Берлін" мені ближча змістом - перетин кордонів, підраховування днів дії візи і т.п. Мені надзвичайно подобався опис "Побєди". На загал в пригоди Кузьми віриться, а спосіб їх опису ще й заставляє посміятись.
"Я.." - легке чтиво до прасування, або поїздки нп. експресом Київ-Львів після цілого дня зустрічей і справ.
"Місто..." - в залежності від сприйняття - мокруха з добрими і поганими, або щось глибше, де зовнішні патологічні сцени показують гнилі нутрощі системи.
На мою думку, обидва твори краще слухати, аніж читати. Я знайшла в авторській начитці і від цього вони тільки виграли.
Пару днів назад я також закінчила слухати "Сто років самотності" Маркеса. Я рада, що я цього не читала - довго б мучила, мабуть. Для загального розвитку цей твір знати треба, але щоб він мене якось особливо вразив...моливо і вразив, але якось так інакше. Моя уява разом із читанням вмить вимальовує в голові фільм, от деякі кадри з цього фільму особливо яскраво в пам'яті і залишились: цигани, організація села, розбудова будинку, хвороба безсоння, Мельхіадес, золоті рибки, діти, війна, страти, занепад, довговічнісь, з'їджене мурахами немовля... Від останнього досі страшнувато іноді закривати очі. До речі, згадуючи Кузьмову "Я, "Побєда" і Берлін", Маркеса дослуховувала стоячи 5 годин на українсько-польському кордоні через т.зв. "італійський" страйк польських митників.
А в своїй самотності люди винуваті самі.
І все.