читальне
останнім часом читаю восновному якусь специфічну літературу, яка портібна для різних проектів. тож художня якось губиться серед неї, не вражаючи нічим, перетворившсь на хорошу звичку перед сном. так ковтнулись майже всі книжки, куплені цього року на львівському книжковому форумі. і тільки про останні 3 хочеться написати трохи більше.
тож по черзі про художні твори прочитані за вересень-листопад, щоб вони зовсім не зникли з пам'яті:
1. Андрій Содомора "Сльози речей". Чудовий перекладач з латини. Один з авторів книжки про латинські написи Львова "Anno Domini", однак через його прозу я спотикаюсь кожного разу, коли читаю, а не слухаю у авторському виконанні. (у Львові всеще час від часу відбуваються такі салонні зустрічі для читання авторських творів) мабуть я зараз живу в іншому ритмі...
2. Сергій Жадан "Ворошиловград". Щось в мене з Жаданом не зростається. Читається досить цікаво, але потім десь зникає із закапелків думок. Ковтнулось і потонуло. Добре, хоча б, що в горлі не стало, як ...
3. Віктор Неборак "Базилевс". Чи не перша книжка, яку я не те, що не дочитала, а готова була спалити! Автора позиціонують, як письменника, який чудово використав Львів, як декорацію для подій своїх книжок. Це мене зацікавило, але самі події мене вбили. Проблема перенасичення сучасної літератури сексом - не нова, але коли чоловік пише про нього використовуючи вісіцмнадцять пестливих форм на сантиметр квадратний тексту - мене починає нудити. До 50 сторінки в мене почались явні ознаки анафілактичного шоку від читання і я вибрала життя :) Книжку я не привезла додому з відпустки. Шкода було витрачати на неї 100 грам в багажі.
4. Громовиця Бердник "Знаки карпатської магії". Ніколи не цікавилась магією, поза випадками піджартовування з братом над оголошеннями магів в газетах. Загалом цікаво було відстежувати вплітання християнства в обряди і звичаї. Чи переконала мене книжка в існуванні магії? Я її існування не заперечувала, так само, як не заперечую існування перевернутої веселки. Я просто ніколи її не бачила.
5. Вікторія Горбунова "Надра Банку". Попса. Чому купила? Ха :) По-перше і по-друге: працюю в централі банку і хотілось виловити подібності та факти які б підтверджували фінансування книжки Надра Банком :) Загалом книжка пустувата. Тема, ніби, не нова та й досить цікава... але трохи недопродумана, чи недописана до дна. Як результат: книжка має мало спільного як з художньою літературою, так і з описом праці в банку.
6. Дві останні частини Гаррі Поттера :) Купила за смішні гроші на розпродажі. Гаррі відходить в історію. Він вже не в фаворі в юного покоління читачів. А мені бракувало 2 останніх до колекції. Ковтнула близько 1000 сторінок за 4 дні...тобто ночі. З почуттям виконаного завдання (перші частини прочитала декілька років тому) можу читати, щось, що мені зараз більше до душі. (хоча, поза великою детальністю викладу, книжка нічо така. розслабляє.)З чого виникало завдання? Майже в кожній грі ЩоДеКоли, в яких беру участь, є 1-2 питання про Поттера!
7. Тарас Антипович "Хронос". Українська фантастика! Ще й цікава. Щоправда, зараз в кіно йде фільм з подібною ідеєю, але це не заважає мені смакувати цю книжку, згадуючи деталі. Якби список того, що хотілося б прочитати з дня на день не ріс, прочитала б Хронос ще раз :)
8. Роджер Желязни "Хроніки Амберу" Том 1. Чудове фентезі. Читала у відпустці, тому повністю жила книжкою. З "Хроніками" прекрасно відпочивається. Є в них і над чим подумати. Радію, що на мене ще чекає том 2. Загалом саме відчуття з ратїдості, що є продовження книжки добре про неї свідчить.
а тепер трійка моїх лідерів:
9. Олександр Ірванець "Сатирикон ХХІ". Відкрила для себе Ірванця, як прозаїка. Відчуття змішані, але цікаві. Цікаве вже те, що не можу віднести його в якусь групу зі своєї внутршньої класифікації літератури і авторів. Крім прози в книжці багато поезій. А поезію Ірванця я дуже-дуже люблю. Раніше мала тільки рідкі зустрічі з нею, а тепер вже втамувала голод за цим автором. І хочеться до нього вертатись. І хочеться його читати вголос, коли збираємось з друзями.
10. Василь Симоненко Вибрані твори. Видання Смолоскип. Серія Шістесятники. Ця вся інформація важлива, бо саме в цій книжці є чудовий вступ, в якому порівняні поезії з нотатника Симоненка з тими, які публікувались. Ясно видно діяльнісь цензури. Внутрішньої і зовнішньої. Є багато спогадів. Що ж до творів Симоненка, то вони реклами не потребують :)
11. Віталій Жежера "Господні комарики". Запитали б мене: що спонукало купити цю книжку - не відповіла б. Імпульс. А стільки щастя і задоволення від читання коротких есеїв я не отримувала давно. В жж є автор - storyofgrubas - він зі Львова, живе і працює в Москві. В нього цікаві есеї - але такі...гм...не рідні. А Жежера - він з другого кінця України, а кожен його есей такий рідний, ніби то я на подвір'ї в своїх Грабівцях помагаю бабусі чи дідусеві. Він описує свої дороги - і я їх бачу. І розумію його відчуття. І така близька мені його оцінка ситуації, мова, ніби я й не народилась десь 25 років після нього. Можливо його есеї ввійшли в той унісон зі мною, якого забракло у випадку Содомори. Коли я перегорнула чергову сторінку і замість наступного есею побачила зміст, було гірко :) Знаю, що ще вернусь до цієї книжки!
Книжку Кристини Курчаб-Редкліх "Головою в мур Кремля" продовжую читати малими дозами. Чому? Писала тут.
Ще одна книжка, яка мені зараз дуже гарно читається - Історія одного села - Ганни Дашко. Це історія села моєї бабусі. Дуже незвично читати історію місця, яке знаєш, за часів панщини. Дивно, але зі Львовом я не маю цього відчуття. Ходячи Львовом, показуючи його комусь я легко можу перенестись в уяві в той чи інший історичний момент, відтворити події за мапами, фотографіями. А ось Фалиш - зовсім інша історія. Він для мене підсвідомо був такою константою, яка не могла мати минулого. Вона мала бути такю, як я її пам'ятаю змалечку завжди :) Дуже цікаво читати про історію одного села. Саме цього села.
тож по черзі про художні твори прочитані за вересень-листопад, щоб вони зовсім не зникли з пам'яті:
1. Андрій Содомора "Сльози речей". Чудовий перекладач з латини. Один з авторів книжки про латинські написи Львова "Anno Domini", однак через його прозу я спотикаюсь кожного разу, коли читаю, а не слухаю у авторському виконанні. (у Львові всеще час від часу відбуваються такі салонні зустрічі для читання авторських творів) мабуть я зараз живу в іншому ритмі...
2. Сергій Жадан "Ворошиловград". Щось в мене з Жаданом не зростається. Читається досить цікаво, але потім десь зникає із закапелків думок. Ковтнулось і потонуло. Добре, хоча б, що в горлі не стало, як ...
3. Віктор Неборак "Базилевс". Чи не перша книжка, яку я не те, що не дочитала, а готова була спалити! Автора позиціонують, як письменника, який чудово використав Львів, як декорацію для подій своїх книжок. Це мене зацікавило, але самі події мене вбили. Проблема перенасичення сучасної літератури сексом - не нова, але коли чоловік пише про нього використовуючи вісіцмнадцять пестливих форм на сантиметр квадратний тексту - мене починає нудити. До 50 сторінки в мене почались явні ознаки анафілактичного шоку від читання і я вибрала життя :) Книжку я не привезла додому з відпустки. Шкода було витрачати на неї 100 грам в багажі.
4. Громовиця Бердник "Знаки карпатської магії". Ніколи не цікавилась магією, поза випадками піджартовування з братом над оголошеннями магів в газетах. Загалом цікаво було відстежувати вплітання християнства в обряди і звичаї. Чи переконала мене книжка в існуванні магії? Я її існування не заперечувала, так само, як не заперечую існування перевернутої веселки. Я просто ніколи її не бачила.
5. Вікторія Горбунова "Надра Банку". Попса. Чому купила? Ха :) По-перше і по-друге: працюю в централі банку і хотілось виловити подібності та факти які б підтверджували фінансування книжки Надра Банком :) Загалом книжка пустувата. Тема, ніби, не нова та й досить цікава... але трохи недопродумана, чи недописана до дна. Як результат: книжка має мало спільного як з художньою літературою, так і з описом праці в банку.
6. Дві останні частини Гаррі Поттера :) Купила за смішні гроші на розпродажі. Гаррі відходить в історію. Він вже не в фаворі в юного покоління читачів. А мені бракувало 2 останніх до колекції. Ковтнула близько 1000 сторінок за 4 дні...тобто ночі. З почуттям виконаного завдання (перші частини прочитала декілька років тому) можу читати, щось, що мені зараз більше до душі. (хоча, поза великою детальністю викладу, книжка нічо така. розслабляє.)З чого виникало завдання? Майже в кожній грі ЩоДеКоли, в яких беру участь, є 1-2 питання про Поттера!
7. Тарас Антипович "Хронос". Українська фантастика! Ще й цікава. Щоправда, зараз в кіно йде фільм з подібною ідеєю, але це не заважає мені смакувати цю книжку, згадуючи деталі. Якби список того, що хотілося б прочитати з дня на день не ріс, прочитала б Хронос ще раз :)
8. Роджер Желязни "Хроніки Амберу" Том 1. Чудове фентезі. Читала у відпустці, тому повністю жила книжкою. З "Хроніками" прекрасно відпочивається. Є в них і над чим подумати. Радію, що на мене ще чекає том 2. Загалом саме відчуття з ратїдості, що є продовження книжки добре про неї свідчить.
а тепер трійка моїх лідерів:
9. Олександр Ірванець "Сатирикон ХХІ". Відкрила для себе Ірванця, як прозаїка. Відчуття змішані, але цікаві. Цікаве вже те, що не можу віднести його в якусь групу зі своєї внутршньої класифікації літератури і авторів. Крім прози в книжці багато поезій. А поезію Ірванця я дуже-дуже люблю. Раніше мала тільки рідкі зустрічі з нею, а тепер вже втамувала голод за цим автором. І хочеться до нього вертатись. І хочеться його читати вголос, коли збираємось з друзями.
10. Василь Симоненко Вибрані твори. Видання Смолоскип. Серія Шістесятники. Ця вся інформація важлива, бо саме в цій книжці є чудовий вступ, в якому порівняні поезії з нотатника Симоненка з тими, які публікувались. Ясно видно діяльнісь цензури. Внутрішньої і зовнішньої. Є багато спогадів. Що ж до творів Симоненка, то вони реклами не потребують :)
11. Віталій Жежера "Господні комарики". Запитали б мене: що спонукало купити цю книжку - не відповіла б. Імпульс. А стільки щастя і задоволення від читання коротких есеїв я не отримувала давно. В жж є автор - storyofgrubas - він зі Львова, живе і працює в Москві. В нього цікаві есеї - але такі...гм...не рідні. А Жежера - він з другого кінця України, а кожен його есей такий рідний, ніби то я на подвір'ї в своїх Грабівцях помагаю бабусі чи дідусеві. Він описує свої дороги - і я їх бачу. І розумію його відчуття. І така близька мені його оцінка ситуації, мова, ніби я й не народилась десь 25 років після нього. Можливо його есеї ввійшли в той унісон зі мною, якого забракло у випадку Содомори. Коли я перегорнула чергову сторінку і замість наступного есею побачила зміст, було гірко :) Знаю, що ще вернусь до цієї книжки!
Книжку Кристини Курчаб-Редкліх "Головою в мур Кремля" продовжую читати малими дозами. Чому? Писала тут.
Ще одна книжка, яка мені зараз дуже гарно читається - Історія одного села - Ганни Дашко. Це історія села моєї бабусі. Дуже незвично читати історію місця, яке знаєш, за часів панщини. Дивно, але зі Львовом я не маю цього відчуття. Ходячи Львовом, показуючи його комусь я легко можу перенестись в уяві в той чи інший історичний момент, відтворити події за мапами, фотографіями. А ось Фалиш - зовсім інша історія. Він для мене підсвідомо був такою константою, яка не могла мати минулого. Вона мала бути такю, як я її пам'ятаю змалечку завжди :) Дуже цікаво читати про історію одного села. Саме цього села.