"Пандрошка"
Вже певний час хочу написати про книжку, яку недавно завершила читати, але все ніяк не продерусь крізь будні і сон до натхнення.
От і зараз воно не аж надто буяє, та все ж постараюсь використати те що є, щоб передати свої відчуття від чудової книжки Кристини Курчаб-Редліх "Пандрошка".
Чому "Пандрошка"? Гримуча суміш Матрьошки і Скриньки Пандори.
Пані Кристина описує життя в Росії в ранніх дев"яностих, яке прожила сама, і побачене в Чечні після Першої чеченської війни...
Моя манера читання книжок полягає на глибокому вживанні в сюжет і тому ця книжка була надзвичайно важкою для мене.
Ще жодну книжку я не читала 5 місяців! По декілька сторінок. Маленькими дозами правди.
Але саме ця правда, ці спогади людей, які пережили тюрму чи війну, а, як виявилось, у випадку Росії це практично одне і теж, бо ж і там, і там в більшості гинуть російські громадяи., заставляє читати.
Я не назвала б себе пацифісткою. Не подобається мені це слово. Однак після "Пандрошки" в мене ще більше зріс спротив до насилля.
Одні з перших моїх яскравих книжкових вражень від війни були під час прочитання "На західному фронті без перемін" Ремарка. Тоді я разом з головним героєм йшла на війну, разом з ним лежала в брудній мокрій вирві з ворогом по ту сторону калабані, разом з ним і гинула, щоб на ранок для західного фронту нічого не змінилось. Але є одна велика різниця: Ремарк писав художнй твір, який проймає, а Курчаб-Редліх описала життя від якого волосся стає дибом!
Книжку однозначно варто прочитати.
Зараз, окрім книжок "для харчування мозку" в мене є ще одна книжка Кристини Курчаб-Редліх "для споживання малими дозами". Називається "Головою в мур Кремля". Там Росія після 1996 і Друга чеченська війна.
Про неї я напишу за пів року :)
От і зараз воно не аж надто буяє, та все ж постараюсь використати те що є, щоб передати свої відчуття від чудової книжки Кристини Курчаб-Редліх "Пандрошка".
Чому "Пандрошка"? Гримуча суміш Матрьошки і Скриньки Пандори.
Пані Кристина описує життя в Росії в ранніх дев"яностих, яке прожила сама, і побачене в Чечні після Першої чеченської війни...
Моя манера читання книжок полягає на глибокому вживанні в сюжет і тому ця книжка була надзвичайно важкою для мене.
Ще жодну книжку я не читала 5 місяців! По декілька сторінок. Маленькими дозами правди.
Але саме ця правда, ці спогади людей, які пережили тюрму чи війну, а, як виявилось, у випадку Росії це практично одне і теж, бо ж і там, і там в більшості гинуть російські громадяи., заставляє читати.
Я не назвала б себе пацифісткою. Не подобається мені це слово. Однак після "Пандрошки" в мене ще більше зріс спротив до насилля.
Одні з перших моїх яскравих книжкових вражень від війни були під час прочитання "На західному фронті без перемін" Ремарка. Тоді я разом з головним героєм йшла на війну, разом з ним лежала в брудній мокрій вирві з ворогом по ту сторону калабані, разом з ним і гинула, щоб на ранок для західного фронту нічого не змінилось. Але є одна велика різниця: Ремарк писав художнй твір, який проймає, а Курчаб-Редліх описала життя від якого волосся стає дибом!
Книжку однозначно варто прочитати.
Зараз, окрім книжок "для харчування мозку" в мене є ще одна книжка Кристини Курчаб-Редліх "для споживання малими дозами". Називається "Головою в мур Кремля". Там Росія після 1996 і Друга чеченська війна.
Про неї я напишу за пів року :)