Ось я і вдома.
Ця країна мене зустріла ясною погодою за якою послідували холодні та дощові дні.
Жахливе відчуття, коли чогось довго чекаєш, воно наступає і проходить. Так з нетерпінням я чекав двох речей у своєму житті і обидві закінчились в один день на київському південному вокзалі близько 9 вечора.
Я досі не перевів годинник на мобільному) Та і живу по тому часу, що на телефоні. Відчуття, що те, що зараз - це сон і я прокинусь рано врані від шуму кульочків в нашій "кімнатці", за вікном буде 82 F, сонячно, я зберусь, поснідаю, встигну на автобус, цілий день на радіо гратиме музика, що я люблю, люди навколо говоритимуть про boners, shlong dongs і здаватиметься, що це не переставатиме смішити ніколи. Буде невелика rush між 7 та 9-30, потім ми тягнутимемо час з Тимуром до 11-05, близько 12 я повернусь додому, пошлю подалі двох (кацапських курв) нехороших російських дівчат. Мене чекатимуть в тій нашій маленькій "кімнатці". Принаймні я віритиму в це.
Я сумуватиму... я дуже сумуватиму за двома своїми мріями що їх у мене відібрала сіра, дощова, вереснева країна.
People always leave і з цим треба змиритись.
Я радий бачити рідних та друзів. Я чекатиму сонця тут. Я віритиму, що в цій країні буде хоча б трохи краще, ніж я очікую.
.
Game saved.
Continue?
Yes!