книжкові підсумки 2010
так як в інституті ще пусто, а я ще толком не прокинулась і давно нічого не писала в жж, спробую поновити свій читацький щоденник :)
Наявність власного велосипеду і ігнорування міського транспорту позначились на кількості прочитаних книжок за 2010 рік. У зрівнянні з Мадридом, де я в середньому осилювала книжку в тиждень, у Гронінгені одну книжку я читаю в середньому пару місяців.
Ну, в хронологічному порядку:
Arthur Hailey - Airport, Hotel, Strong Medicine Артур Хейлі став для мене відкриттям 2010 року. Чудовий стиль, захоплюючі сюжети, динаміка. Мабуть, основний бонус книжок Хейлі - це кількість деталей про систему, яку він описує - аеропорт, готельний бізнес, фармацевтичні фірми. З цих трьох книжок найбільше сподобався "Аеропорт" - дія розвивається у фіктивному аеропорту Чикаго під час сильної заметілі. Один з лайнерів під час невдалої спроби взльоту зїхав з полоси і загруз у снігу і грунті, а на борту іншого лайнера - відчайдуха з вибухівкою. Сподобався опис роботи стюардес, пілотів і авіадиспетчерів. Дуже-дуже цікаво. Найменш вразила книжка "Сильнодіючі ліки" - головна героїня змальована аж занадто ідіалістично, хоча в цілому досить непоганий сюжет.
John Boyne - The Boy in the Striped Pyjamas
Иван Шмелев - Солнце мертвых Книжка про страшні події - голодомор і більшовицький терор у Криму. Але, нажаль, дуже сильних вражень не залишила - написано трагічно і сумно, але доволі тяжко повірити у те, що помираюча з голоду людина не з'їсть своїх кур, не віддасть їх голодуючим дітям, а годуватиме і хоронитиме, як своїх рідних.
Александр Солженицын - Раковый корпус
Markus Zusak - The Book Thief
Достоевский - Идиот Щось не складуються у мене відносини з Достоєвським. Це вже друга його книжка, яку я через силу прочитала і подумала: "І що?". Розповідь про князя Мишкіна, що страждає епілепсією і ідеологічністю (навіть не зрозуміло, котрий з недугів страшніший) і про благородних дєвіц, котрі за відсутністю достойних занять всю книжку закатують істерики. Такі книжки треба або проковтувати залпом, як гіркі ліки, або ж читати з конспектом - від кількості дійових осіб і їх проповідей хочеться стрілятись. Феномен Достоєвського так і залишився для мене незрозумілим - чи то я оєвропеїлась, і тому не розумію глубини "души русской", чи то просто не доросла ще.
Loung Ung - First They Killed My Father Автобіографічна книжка жінки, що вижила під час геноциду Пол Пот у Камбоджі. Страхи режиму, голоду, війни дитячими очима. Дуже рекомендую.
Дмитрий Емец - Таня Гроттер під кінець року хотілось чогось епічного, тупого і довгого. що хотіла, те й отримала. жодна звилина не напряглась :)
буду поступово дописувати рецензії
Наявність власного велосипеду і ігнорування міського транспорту позначились на кількості прочитаних книжок за 2010 рік. У зрівнянні з Мадридом, де я в середньому осилювала книжку в тиждень, у Гронінгені одну книжку я читаю в середньому пару місяців.
Ну, в хронологічному порядку:
Arthur Hailey - Airport, Hotel, Strong Medicine Артур Хейлі став для мене відкриттям 2010 року. Чудовий стиль, захоплюючі сюжети, динаміка. Мабуть, основний бонус книжок Хейлі - це кількість деталей про систему, яку він описує - аеропорт, готельний бізнес, фармацевтичні фірми. З цих трьох книжок найбільше сподобався "Аеропорт" - дія розвивається у фіктивному аеропорту Чикаго під час сильної заметілі. Один з лайнерів під час невдалої спроби взльоту зїхав з полоси і загруз у снігу і грунті, а на борту іншого лайнера - відчайдуха з вибухівкою. Сподобався опис роботи стюардес, пілотів і авіадиспетчерів. Дуже-дуже цікаво. Найменш вразила книжка "Сильнодіючі ліки" - головна героїня змальована аж занадто ідіалістично, хоча в цілому досить непоганий сюжет.
John Boyne - The Boy in the Striped Pyjamas
Иван Шмелев - Солнце мертвых Книжка про страшні події - голодомор і більшовицький терор у Криму. Але, нажаль, дуже сильних вражень не залишила - написано трагічно і сумно, але доволі тяжко повірити у те, що помираюча з голоду людина не з'їсть своїх кур, не віддасть їх голодуючим дітям, а годуватиме і хоронитиме, як своїх рідних.
Александр Солженицын - Раковый корпус
Markus Zusak - The Book Thief
Достоевский - Идиот Щось не складуються у мене відносини з Достоєвським. Це вже друга його книжка, яку я через силу прочитала і подумала: "І що?". Розповідь про князя Мишкіна, що страждає епілепсією і ідеологічністю (навіть не зрозуміло, котрий з недугів страшніший) і про благородних дєвіц, котрі за відсутністю достойних занять всю книжку закатують істерики. Такі книжки треба або проковтувати залпом, як гіркі ліки, або ж читати з конспектом - від кількості дійових осіб і їх проповідей хочеться стрілятись. Феномен Достоєвського так і залишився для мене незрозумілим - чи то я оєвропеїлась, і тому не розумію глубини "души русской", чи то просто не доросла ще.
Loung Ung - First They Killed My Father Автобіографічна книжка жінки, що вижила під час геноциду Пол Пот у Камбоджі. Страхи режиму, голоду, війни дитячими очима. Дуже рекомендую.
Дмитрий Емец - Таня Гроттер під кінець року хотілось чогось епічного, тупого і довгого. що хотіла, те й отримала. жодна звилина не напряглась :)
буду поступово дописувати рецензії