м.Сколе-г.Лопата(1211)-г.Кудрявець(1244)-с.Гребенів
Якщо чесно, то я довго планував цікавий мені і майже "не ходжений" маршрут: село Майдан - хребет Середній - г. Параска - ну і там десь заночувати і злізти :) Але, як завжди, сталося не так, як планувалося. Мій Роксік не мала бажання йти на Параску, де вона вже бувала, тож вибрали простіший маршрут на гору Лопату, на вершину якої наші ноги ще не ступали. Підготувались добре, взяли все спорядження: намет, спальники, каремати, газ та посуд і поїхали з Борислава до славного міста Сколе. Змінили чотири маршрутки і вже о 12.00 ступили на міст через ріку Опір. Заасфальтована доріжка вела прямо вздовж потоку Павлів, саме туди направлялись всі грибарі, а ми звернули відразу ліворуч.
Пройшли метрів 50 і влізли в чудову багнюку в своїх "запасних і чистих" кросовках, за що я оперативно отримав порцію позитиву вуд Роксани :) Швиденько презулись в трекінгові черевики пройшли ще кілька метрів і зустріли доброго дідуся-грибаря з собакою. Краще б я не питав в нього чи "правильно ми йдем?" Дідусь підтвердив напрямок ми розвернулись і пішли але з кожном кроком дідусь викрикував, "прямо, лівіше,правіше, догори.." так що я втомився дякувати :) Добре топтаною дорогою почали стрімко підніматись в потрібному нам напрямку. Кілометрів 4 дорога повільно піднімалась і часто була дуже заболочена. І тут і там чулись гойкання і хруст кущів що створювався грибниками. Потрібний нам маршрут досить добре промаркований жовтим ромбом, або ж біло-жовтими полосами з номером 2, тому ми спокіно набирали висоту.
Приклад маркування:
Піля кількох полянок, де нас зігріло і обсушило вересневе сонечко, дорога звертала трохи правіше в сторону Лопати. Зайшли до букового лісу і після досить стрімких підйомів хребтом вийшли до невідомої залісеної вершинки. Тут прийшлось траверзувати і з жалем "впасти" на кілька метрів. Далі дорога повела нас плечем Лопати, де пару разів відкривався гарний вигляд на село Кам'янка.
Близько 1-1.5 кілометра від вершини прямо біля стежки натрапили на явні місця стоянок, тут же знайшлось холоднюче джерело і, класично, пусті пляшки та пластикові стаканчики.
Джерело виявилось дуже доречним, бо ми вже почали хвилюватись, що куплених 1.5 літра води нам не стане. Знайшов тут же пластикову пляшку наповнив її водою. Відпочили кілька хвилин, пожували бутербродів (до того в мене вже добряче вурчало в животі, але дружині не признавався :) ) і потопали далі. Якось несподівано стежка вийшла з лісу і ми фактично вперлись в хрест що стоїть на вершині Лопати.
Вершина можна сказати "не виразна" і залісена з боку Сколе, хоча краєвиди в закарпатську сторону всеодно були чудовими!
Зробили кілька фото і почали орієнтуватись на місцевості. Дуже звабливо виглядали вершини Мути, Беньки та Широкої.
Тут наші думки розійшлись: я хотів топати в сторону Кудрявця та Зелеміна, як запланував, а Роксана тягла мене в сторону Широкої. Сховали "плєцаки" і пройшлись до безлісого горбика між лопатою і горою Мути (на деяких мапах вона Мутна). Стежка в сторону Мути губилась в високій траві і прагматизм переміг над авантюризмом :) Щоправда я поставив собі галочку і мушу "збігати" ще на ці вершини, думаю, дружина мене не покине в цьому. Повернулись до наплечників і наші стопи направились в сторону гори Кудрявець
Спустились в сідло і поганою зарослою стежкою подерлись на стрімкий Кудрявець. Краєвиди з цієї вершини набагато обширніші. Чудово видно Сколе і далеку Параску.
Справа йшла до ночі...була вже 6 година, то ж треба було вирішувати де будемо ночувати. Далі планувався перехід сторону гори Зелемін, але стежок вниз знайти не вдалось.Дертись хащами донизу по схилу, по крутим зсувами якось не хотілось... тож Зелемін вирішили відкласти на потім а зараз швиденько зійти в село Гребенів і спробувати добратись до злиття річок Стрия і Опора, щоб заночувти десь там. Спуск в Гребенів виявився лагіднішим ніж підйом зі Сколе, тож я можу радити ходити на Кудрявець - Лопату саме з цього боку. Треба бути дуже уважним і не провтикати стежку під плечем Кудрявця, бо тут розвернулась дуже бурна діяльність лісорубів і утворились цілі лісовозні "автостради" в різні боки. По дорозі натрапили на сліди кабанів у вигляді... е... саме слідів в болоті, а також багато полянок з розритою їх п'ятачками землею. Сонце сідало, туман піднімався, а собаки в Гребенові гавкали.
Рівно о 18.55 вийшли до дороги Славсько-Сколе біля потічка Дерешин (Саме тут, біля таблички "Гребенівське лістництво" починається описаний Юрієм Сітницьким маршрут з Гребенова на Кудрявець www.marco.lviv.ua/sitnytsky-mountaineering/na-goru-kudrjavec-1244-m/)
Привели себе в порядок відмившись від болота в річці - потопали в сторону Сколе. Після 1 км по дорозі стало зрозуміло, що злапати легку "попутку" не вдається, здавалось, що потяги через Гребенів ходять частіше ніж автотранспорт по тій дорозі. Роксана знову нагадала про хворе горло, тому вирішили що на сьогодні вистачить і пішли на З.Д. станцію Гребенова. Далі все просто електричка до Стрия, характерний мені :) широкий жест і ми сидимо в таксі що везе в Борислав.
Результати: Прогулялись непогано, намет, спальники ... просто тягали мертвим грузом на горбах. Новий намет так і не "розмочив", ну нічого, прийде його час...
Загальна довжина маршруту - близько 17 км, перепад висот -щось біля 750 метрів.
Тривалість - 8 годин (Ми з Роксаною вирішили що є ще порох в порохівницях і ягоди в... ну ви в курсі)
Пройшли метрів 50 і влізли в чудову багнюку в своїх "запасних і чистих" кросовках, за що я оперативно отримав порцію позитиву вуд Роксани :) Швиденько презулись в трекінгові черевики пройшли ще кілька метрів і зустріли доброго дідуся-грибаря з собакою. Краще б я не питав в нього чи "правильно ми йдем?" Дідусь підтвердив напрямок ми розвернулись і пішли але з кожном кроком дідусь викрикував, "прямо, лівіше,правіше, догори.." так що я втомився дякувати :) Добре топтаною дорогою почали стрімко підніматись в потрібному нам напрямку. Кілометрів 4 дорога повільно піднімалась і часто була дуже заболочена. І тут і там чулись гойкання і хруст кущів що створювався грибниками. Потрібний нам маршрут досить добре промаркований жовтим ромбом, або ж біло-жовтими полосами з номером 2, тому ми спокіно набирали висоту.
Приклад маркування:
Піля кількох полянок, де нас зігріло і обсушило вересневе сонечко, дорога звертала трохи правіше в сторону Лопати. Зайшли до букового лісу і після досить стрімких підйомів хребтом вийшли до невідомої залісеної вершинки. Тут прийшлось траверзувати і з жалем "впасти" на кілька метрів. Далі дорога повела нас плечем Лопати, де пару разів відкривався гарний вигляд на село Кам'янка.
Близько 1-1.5 кілометра від вершини прямо біля стежки натрапили на явні місця стоянок, тут же знайшлось холоднюче джерело і, класично, пусті пляшки та пластикові стаканчики.
Джерело виявилось дуже доречним, бо ми вже почали хвилюватись, що куплених 1.5 літра води нам не стане. Знайшов тут же пластикову пляшку наповнив її водою. Відпочили кілька хвилин, пожували бутербродів (до того в мене вже добряче вурчало в животі, але дружині не признавався :) ) і потопали далі. Якось несподівано стежка вийшла з лісу і ми фактично вперлись в хрест що стоїть на вершині Лопати.
Вершина можна сказати "не виразна" і залісена з боку Сколе, хоча краєвиди в закарпатську сторону всеодно були чудовими!
Зробили кілька фото і почали орієнтуватись на місцевості. Дуже звабливо виглядали вершини Мути, Беньки та Широкої.
Тут наші думки розійшлись: я хотів топати в сторону Кудрявця та Зелеміна, як запланував, а Роксана тягла мене в сторону Широкої. Сховали "плєцаки" і пройшлись до безлісого горбика між лопатою і горою Мути (на деяких мапах вона Мутна). Стежка в сторону Мути губилась в високій траві і прагматизм переміг над авантюризмом :) Щоправда я поставив собі галочку і мушу "збігати" ще на ці вершини, думаю, дружина мене не покине в цьому. Повернулись до наплечників і наші стопи направились в сторону гори Кудрявець
Спустились в сідло і поганою зарослою стежкою подерлись на стрімкий Кудрявець. Краєвиди з цієї вершини набагато обширніші. Чудово видно Сколе і далеку Параску.
Справа йшла до ночі...була вже 6 година, то ж треба було вирішувати де будемо ночувати. Далі планувався перехід сторону гори Зелемін, але стежок вниз знайти не вдалось.Дертись хащами донизу по схилу, по крутим зсувами якось не хотілось... тож Зелемін вирішили відкласти на потім а зараз швиденько зійти в село Гребенів і спробувати добратись до злиття річок Стрия і Опора, щоб заночувти десь там. Спуск в Гребенів виявився лагіднішим ніж підйом зі Сколе, тож я можу радити ходити на Кудрявець - Лопату саме з цього боку. Треба бути дуже уважним і не провтикати стежку під плечем Кудрявця, бо тут розвернулась дуже бурна діяльність лісорубів і утворились цілі лісовозні "автостради" в різні боки. По дорозі натрапили на сліди кабанів у вигляді... е... саме слідів в болоті, а також багато полянок з розритою їх п'ятачками землею. Сонце сідало, туман піднімався, а собаки в Гребенові гавкали.
Рівно о 18.55 вийшли до дороги Славсько-Сколе біля потічка Дерешин (Саме тут, біля таблички "Гребенівське лістництво" починається описаний Юрієм Сітницьким маршрут з Гребенова на Кудрявець www.marco.lviv.ua/sitnytsky-mountaineering/na-goru-kudrjavec-1244-m/)
Привели себе в порядок відмившись від болота в річці - потопали в сторону Сколе. Після 1 км по дорозі стало зрозуміло, що злапати легку "попутку" не вдається, здавалось, що потяги через Гребенів ходять частіше ніж автотранспорт по тій дорозі. Роксана знову нагадала про хворе горло, тому вирішили що на сьогодні вистачить і пішли на З.Д. станцію Гребенова. Далі все просто електричка до Стрия, характерний мені :) широкий жест і ми сидимо в таксі що везе в Борислав.
Результати: Прогулялись непогано, намет, спальники ... просто тягали мертвим грузом на горбах. Новий намет так і не "розмочив", ну нічого, прийде його час...
Загальна довжина маршруту - близько 17 км, перепад висот -щось біля 750 метрів.
Тривалість - 8 годин (Ми з Роксаною вирішили що є ще порох в порохівницях і ягоди в... ну ви в курсі)