Мы ж на Пьяцца-Лоретто
К земле головами висим. (с)

пізніше,набагато пізніше, зовсім замкнутий Д. напрочуд незграбно переставляє усі коробки з давно забутими речима-спогадами.Ти стоїш перед ним немов перед мештушливою довжилезною чергою в легкому "недоумении" й цілковитому спантеличенні,спостерігаючи як люди позичають думки,платячи при цьому дитячими ( Read more... )

Джалапіта спав на набережній, коли два бешкетники закинули в його серце вудки й почали ловити рибу. Джалапіта прокинувся від того, що з його серця один з бешкетників витяг карася. Але Джалапіті не хотілося вставати. Він подивився на бешкетників, обережно вдарив по набережній великим пальцем ноги, щоб бешкетники не попадали вниз і не порозбивали ( Read more... )

Джалапіта лежав у воді і дивився на сонце, коли до нього прийшли посланці суддів і запросили його на диспут. “Що таке справедливість?” -спитали його судді, тим часом як Джалапіта викручував своє тіло, щоб не забризкати їхні роби. “Справедливість це доброта, міряна на міліметри”, - відповів Джалапіта і побачив, що в залі нікого нема. Він не помітив ( Read more... )

Джалапіта робить світ плинним”, - сказали колись учені і,вирішивши приборкати Джалапіту в граматику, оголосили, що Джалапіта взагалі  не Джалапіта, що походження його дуже підозріле, і не виключено, що він  постав з простого перекручення двох санскритських слів jali pitar, що означає батько води, і jali cara, той, що живе у воді. Коли Джалапіту ( Read more... )

Беручись за ручку своїх дверей, Д. захотів купити демона.Він побіг,боячись,що зачиняться крамниці,деякі й дійсно вже були зачинені,але ще встиг.Д. дуже вдоволений вийшов з демоном під пахвою ( Read more... )

Джалапіта вирішив відпочити від земного і, спустившися на саму нижчу периферію світобудови, звісив ноги і став слухати, як його голова витягується небом. Але в цю хвилину йому хтось полоскотав живіт. Джалапіта глянув униз і зітхнув, пригадавши, що він пообіцяв іти кумувати до чоловіка, який стояв на землі і стеблиною лоскотав Джалапіту, ( Read more... )

Джалапіта задумався якось над тим, чому люди тонуть, адже він знає воду, вода довга, і в ній неможливо втопитися, і прийшов до висновку, що напевно в воді існують дірки, в які люди просто провалюються на смерть. Якби ці дірки заткнути подушками, люди перестали б тоді тонути.

Джалапіта вигадав водяний телеграф. Вистачало покласти обличчя на воду і подумати у воду, як вода передавала думки на інший бік земної кулі. Треба було лише відкрутити крант, щоб отримати водяну телеграму.)

Джалапіта вийшов у парк і сів на першу лавку. Йому страшенно хотілося плакати, як хочуть води, маючи спрагу, але він не вмів. Він сидів такий незграбний і сумний, опустивши руки і лапи на землю, що біля нього зібралися діти і почали кидати в нього пісок. “Добре було б умерти хоч на день”, - подумав Джалапіта, а в нього над губою вже зробилися з ( Read more... )

Джалапіта універсальний. Він кожен з існуючих предметів і людей, але він не вони, він Джалапіта. Коли дві тисячі років тому пробували писати життєпис Джалапіти, то покинули, бо Джалапіта не вміщався в слово. Він виливався із слова, як тісто, і його кожного разу бігали шукати в небі і на землі. Джалапіту описати неможливо.