Дещо про розуміння історії.
Мій вчорашній коротенький допис про річницю референдуму 1 грудня 1991 року викликав певний резонанс. Я продивився коментарі і маю зазначити ось що. Серед рашистів абсолютно відсутнє розуміння історії як певного об'єктивного процесу. Рашисти усіх напрямків і сповідань вважають, що історією можна керувати згідно якогось плану, спираючись на якусь ідеологію, тощо. В філософії це навіть має спеціальну назву -- волюнтаризм. Це слово традиційно асоціюється з правлінням Хрущова, але, зрозуміло, має більш глибокий філософський сенс.
Тим не менш, при всій своїй об'єктивності історичний процес твориться не інакше, як через волю та чин конкретних людей. Тут важко не побачити протиріччя між категоріями об'єктивності та суб'єктивності і важливо, що на сьогодення нема прийнятного розрішення цього протиріччя.
Саме в рамках цього протиріччя і лежать відомі тези рашистів щодо того, що совок розвалився через злу волю ворогів та недбалість друзів і що усе можна було б зробити правильно, якби вдалися до певних заходів. Тут варто зазначити, що "правильні" заходи стають зазвичай зрозумілими постфактум. Це інша проблема прогнозованості для процесів, які не є ані детерміністичними, ані стохастичними.
Також цікаво і те, що рашисти не здатні мислити категоріями вільних мас. Вони розглядають історію не як чин народу, а як чин окремих вождів чи угруповань в політбюро. А події тих часів були саме чином мас і саме ці маси зруйнували совок. Зазначу також, що визначну ролю відіграли не тільки ті маси, що активно тоді виходили на майдани, а також і ті, що пасивно сиділи вдома. Але це теж чин і вільний вибір людини.
Також не дуже переконливо виглядає спроба критиків Незалежності наголошувати на тому, що по Референдуму значна кількість людей зазнала страждань. Це явне пересмикування. А з іншого боку в історії завжди багато тих, хто страждає. Скільки людей не змогли отримати лікування, через те, що в космос запустили Юріка Гагаріна? Або скільки постраждало казахів через забруднення степу паливом? Для рашиста це блюзнірські запитання, бо Юра Гагарін -- святий, а казахи то бидло.
Але ми не бидло, ми не козли,
Ми України доньки й сини!
Зараз чи ніколи, годі чекати!
Разом нас багато, нас не подолати!
На диво актульна поезія зараз, бо Історія продовжується!
Тим не менш, при всій своїй об'єктивності історичний процес твориться не інакше, як через волю та чин конкретних людей. Тут важко не побачити протиріччя між категоріями об'єктивності та суб'єктивності і важливо, що на сьогодення нема прийнятного розрішення цього протиріччя.
Саме в рамках цього протиріччя і лежать відомі тези рашистів щодо того, що совок розвалився через злу волю ворогів та недбалість друзів і що усе можна було б зробити правильно, якби вдалися до певних заходів. Тут варто зазначити, що "правильні" заходи стають зазвичай зрозумілими постфактум. Це інша проблема прогнозованості для процесів, які не є ані детерміністичними, ані стохастичними.
Також цікаво і те, що рашисти не здатні мислити категоріями вільних мас. Вони розглядають історію не як чин народу, а як чин окремих вождів чи угруповань в політбюро. А події тих часів були саме чином мас і саме ці маси зруйнували совок. Зазначу також, що визначну ролю відіграли не тільки ті маси, що активно тоді виходили на майдани, а також і ті, що пасивно сиділи вдома. Але це теж чин і вільний вибір людини.
Також не дуже переконливо виглядає спроба критиків Незалежності наголошувати на тому, що по Референдуму значна кількість людей зазнала страждань. Це явне пересмикування. А з іншого боку в історії завжди багато тих, хто страждає. Скільки людей не змогли отримати лікування, через те, що в космос запустили Юріка Гагаріна? Або скільки постраждало казахів через забруднення степу паливом? Для рашиста це блюзнірські запитання, бо Юра Гагарін -- святий, а казахи то бидло.
Але ми не бидло, ми не козли,
Ми України доньки й сини!
Зараз чи ніколи, годі чекати!
Разом нас багато, нас не подолати!
На диво актульна поезія зараз, бо Історія продовжується!