Бій відлунав...
Ось і відбулися вибори в РФ. Результат не був особливо непердбачуваним, бо вже в останні два тижні було зрозуміло, що т. з. російська опозиція віддала ініціативу Путіну. З іншого боку, вона була приречена на поразку, бо погодилася грати за правилами цього фюрера. Тим не менш, був період, коли та опозиція мала цілком чітку ініціативу, а у Зюганова були шанси вийти у друге коло. Зюганів не схотів і це проблема усіх лівих. Чому їх постійно очолюють люди, які і не можуть і не хочуть?
Які уроки з помаранчевих подій в РФ цікаві для нас?
Можна стверджувати, що не Путін виграв вибори, а т. з. опозиціонери їх програли.
Зараз іде вереск про те, що за Путіна проголосувало більшість російського народу. Пардон, де? Явка склала 54%, за фюрера 64%, отже за вождя проголосувала приблизно третина виборців. Це цілком вкладається в теорію, яка каже, що третина ЗА, третина ПРОТИ, а ще третині усе по барабану. Отже тільки опозиція винна в тому, що не змогла мобілізувати свою третину, деморалізувати путінську третину і не змусила прийти на дільниці "барабанщиків". Між інши, це і є революція.
Події в Москві показали беззаперечну правдивість старого військового правила, яке галсить, що краще один паганий генерал в армії, ніж десять геніальних. Путіну взагалі ніхто не протистояв. Була купа дегенератів на чолі з Зюганівим. Також варто зазначити будь-яку безперспективність т. з. "мережевих супротивів", які стали нав'язуватися останнім часом в нашому середовищі. Мовляв, ми маємо перемогти в політиці без політиків. Це все одно, що перемогти у війні без генералів. Це не можливо в принципі, а тому кожного, хто починає патякати про різні "горизонтальні структури", "мережеві протести", хто виступає проти вертикальної координованої структури ми маємо брутально гнати в шию з наших рядів. Мереживо добре лише для ролевих ігор в котика та півника.
Було б дуже добре, аби уроки "московської помаранщини" стали в нагоді на наших майбутніх парламентських виборах.
Які уроки з помаранчевих подій в РФ цікаві для нас?
Можна стверджувати, що не Путін виграв вибори, а т. з. опозиціонери їх програли.
Зараз іде вереск про те, що за Путіна проголосувало більшість російського народу. Пардон, де? Явка склала 54%, за фюрера 64%, отже за вождя проголосувала приблизно третина виборців. Це цілком вкладається в теорію, яка каже, що третина ЗА, третина ПРОТИ, а ще третині усе по барабану. Отже тільки опозиція винна в тому, що не змогла мобілізувати свою третину, деморалізувати путінську третину і не змусила прийти на дільниці "барабанщиків". Між інши, це і є революція.
Події в Москві показали беззаперечну правдивість старого військового правила, яке галсить, що краще один паганий генерал в армії, ніж десять геніальних. Путіну взагалі ніхто не протистояв. Була купа дегенератів на чолі з Зюганівим. Також варто зазначити будь-яку безперспективність т. з. "мережевих супротивів", які стали нав'язуватися останнім часом в нашому середовищі. Мовляв, ми маємо перемогти в політиці без політиків. Це все одно, що перемогти у війні без генералів. Це не можливо в принципі, а тому кожного, хто починає патякати про різні "горизонтальні структури", "мережеві протести", хто виступає проти вертикальної координованої структури ми маємо брутально гнати в шию з наших рядів. Мереживо добре лише для ролевих ігор в котика та півника.
Було б дуже добре, аби уроки "московської помаранщини" стали в нагоді на наших майбутніх парламентських виборах.