66 євро
Та все ж ще пару слів про моє подальше перебування на фестивалі...Мене і далі сушило, тож я вирушив у пошуках зворотньої тари (пластмасових склянок), через яку я і не міг купити пиво, адже за неї треба було заплатити одне євро, за пиво 2,80, разом 3,80. Ну а я мав як уже відомо лише три євро. Нічого не знайшовши я вирушив у бік села, яке лежало неподалік від фестивалю. Як виявилось у ньому не має жодного магазину. Ясно. Ну, значить прийшов час трешувати. Я згадав нашу з Хробачком юність, коли ми не бридились пити недопиті залишені на вулиці коли, живчики, сочки, короче все, що мало більш-менш нормальний вигляд. Тож я копнув одну пачку з соком, хм...напівповна, спробував...шось це не дуже помаранчевий сік, вода якась. Копнув другу, та була ще більш повна. Думав що то виноградний сік, але спробувавши відчув присмак алкоголю. Дивлюсь на пачку, 7% алкоголю, Санґрія, вино щоденного вжитку в Іспанії. От і прекрасно. Після випитої літри Санґрії все стало на свої місця. Я знайшов 5 пластмасових склянок, також розповівши свою історію одному молодому німаку, отримав від нього 5 євро. За кожну скянку отримав по євро і так я вже став при грошах.
В липні ми з Французом заплатили по 66 євро за квиток на поїзд до Мюнхена, який мабуть став найприємнішою згадкою тієї подорожі. Цього разу провівши калькуляції виходить, що стільки ж само прийшлось мені стратити грошей на фестивалі. Здається це і є та ціна, яку ти повинен заплатити за класно проведений час в Європі.
Вночі я не поїхав фестивальним халявним автобусом, а допомігши дівчинці Сарі з купою її речей, поїхав в Ляйпціґ з нею на машині. Яку щоправда ми ще хвилин з двадцять шукали. Біля головного вокзалу я забрав свій ровер, по дорозі заїхав на цілодобову заправку по пиво, щоб хоч якимось чином відсвяткувати такий чудовий день. З чистою, спокійною і щасливою душею покрутив педалі...і поїхав далі.. =)
В липні ми з Французом заплатили по 66 євро за квиток на поїзд до Мюнхена, який мабуть став найприємнішою згадкою тієї подорожі. Цього разу провівши калькуляції виходить, що стільки ж само прийшлось мені стратити грошей на фестивалі. Здається це і є та ціна, яку ти повинен заплатити за класно проведений час в Європі.
Вночі я не поїхав фестивальним халявним автобусом, а допомігши дівчинці Сарі з купою її речей, поїхав в Ляйпціґ з нею на машині. Яку щоправда ми ще хвилин з двадцять шукали. Біля головного вокзалу я забрав свій ровер, по дорозі заїхав на цілодобову заправку по пиво, щоб хоч якимось чином відсвяткувати такий чудовий день. З чистою, спокійною і щасливою душею покрутив педалі...і поїхав далі.. =)