Diamond Eyes
Ці сутінки...настільки уповільнені музикою рухи, мерехтливе сяйво жовтих троянд.. Акустичні системи шепочуть тобі найніжніші та найкращі у світі слова. Здається що час просто не може уповільнюватись до такої степені, а звуки розкладатись на такі дрібні гармоніки. Розчиняючись у цій суміші спокою, витонченості та пристрасті, тобі здається що це і був той концерт Deftones на який ти чекав. Здається він може тривати вічно.. Хоча ні, він дуже скоро завершиться, а ти залишишся лише зі спогадами.. Усе це дуже відточено готує тебе до подорожі, змін і зустрічі з ними...
Покидаючи Ляйпціґ автобусом, що їде на фестиваль, я відчував неймовірне умиротворення, спокій та ажіотаж. Всього за дві години я побуваю на виступі Deftones. В голові лунають уривки їхніх пісень, сиджу і наспівую собі погружаючись все глибше і глибше...
Розпочинається все із тотальних розчарувань. Вхід на 6 євро дорожчий, фотокамеру я повинен залишити в інформ бюро, заплативши 2 євро, виступ Deftones триває 45 хвилин, випити пива я не можу, бо маю лише 3 євро в кишені... але до дідька це все, якщо вже за пів години буде неймовірний емоційний вибух!
На твоїх очах вивозять на сцену красиві зелені барабани, весь діджейський причандал Френка, як монтують рампу для Чіно, заносять та застеляють їхні домашні килими. З початком виступу тебе просто розриває від щастя! Здається, що після цього ти просто не зможеш жити без них, що поїдеш в кожне наступне місто, де вони виступатимуть. Погода була по дефтонсівськи хмарною, безпроглядно затягнутою сірою пеленою...але куди ж без "The sun!!! Shove it, shove it shove it!!!". І його таки виштовхнули з-за хмар, коли звучав трек "Minerva", який Чіно присвятив для Чі....це було епічно. Під час пісні "Sextape" Чіно спустився до публіки і співав у сплетінні рук та тіл ближніх, всього в метрах так трьох від мене. Закінчилась же вся ця феєрія піснею "7 words" та кинутим додолу мікрофоном. Це було потужно, сильно, незабутньо!!! Хоча ні. Незабутнім був наступний момент. Вийшов Ейб і запустив барабанні палички в народ, я тільки окинув поглядом їх, адже дістатись до них для мене було неможливо..обертаю голову і бачу здоровечу постать гітариста Стівена Карпентера. Він запускає з десяток медіаторів, його рука і рух настільки цілоспрямовані в мою сторону, так наче він говорить мені: "Ей, Децик, я знаю що ти граєш на гітарі, цінуєш нашу творчість. Лови медіатор!" Я піднімаю руку, один з медіаторів попадає мені просто в долоню і я закриваю її. Ось це було справді неймовірно! Спочатку я не зметикував, що багато з медіаторів могли попадати під ноги, а може я просто не міг оговтатись від цих щасливих миттєвостей.. Та все ж я побачив як хтось намагається підібрати один з медіаторів на землі, але помилившись лише перекидає чорну кришечку від пива. І тут висловлюю подяку німецьким пивоварам, які зробили її чорною як і медіатори Стівена. Чому я їм дякую? А тому, що цей момент привернув мою увагу і я забрав медіатор, який лежав всього в 20-и сантиметрах від тієї кришечки.
Такими були діамантові очі та зустріч з Deftones. І я неодмінно повторю все це ще раз!!!
Покидаючи Ляйпціґ автобусом, що їде на фестиваль, я відчував неймовірне умиротворення, спокій та ажіотаж. Всього за дві години я побуваю на виступі Deftones. В голові лунають уривки їхніх пісень, сиджу і наспівую собі погружаючись все глибше і глибше...
Розпочинається все із тотальних розчарувань. Вхід на 6 євро дорожчий, фотокамеру я повинен залишити в інформ бюро, заплативши 2 євро, виступ Deftones триває 45 хвилин, випити пива я не можу, бо маю лише 3 євро в кишені... але до дідька це все, якщо вже за пів години буде неймовірний емоційний вибух!
На твоїх очах вивозять на сцену красиві зелені барабани, весь діджейський причандал Френка, як монтують рампу для Чіно, заносять та застеляють їхні домашні килими. З початком виступу тебе просто розриває від щастя! Здається, що після цього ти просто не зможеш жити без них, що поїдеш в кожне наступне місто, де вони виступатимуть. Погода була по дефтонсівськи хмарною, безпроглядно затягнутою сірою пеленою...але куди ж без "The sun!!! Shove it, shove it shove it!!!". І його таки виштовхнули з-за хмар, коли звучав трек "Minerva", який Чіно присвятив для Чі....це було епічно. Під час пісні "Sextape" Чіно спустився до публіки і співав у сплетінні рук та тіл ближніх, всього в метрах так трьох від мене. Закінчилась же вся ця феєрія піснею "7 words" та кинутим додолу мікрофоном. Це було потужно, сильно, незабутньо!!! Хоча ні. Незабутнім був наступний момент. Вийшов Ейб і запустив барабанні палички в народ, я тільки окинув поглядом їх, адже дістатись до них для мене було неможливо..обертаю голову і бачу здоровечу постать гітариста Стівена Карпентера. Він запускає з десяток медіаторів, його рука і рух настільки цілоспрямовані в мою сторону, так наче він говорить мені: "Ей, Децик, я знаю що ти граєш на гітарі, цінуєш нашу творчість. Лови медіатор!" Я піднімаю руку, один з медіаторів попадає мені просто в долоню і я закриваю її. Ось це було справді неймовірно! Спочатку я не зметикував, що багато з медіаторів могли попадати під ноги, а може я просто не міг оговтатись від цих щасливих миттєвостей.. Та все ж я побачив як хтось намагається підібрати один з медіаторів на землі, але помилившись лише перекидає чорну кришечку від пива. І тут висловлюю подяку німецьким пивоварам, які зробили її чорною як і медіатори Стівена. Чому я їм дякую? А тому, що цей момент привернув мою увагу і я забрав медіатор, який лежав всього в 20-и сантиметрах від тієї кришечки.
Такими були діамантові очі та зустріч з Deftones. І я неодмінно повторю все це ще раз!!!