Країна, де зупиняється час
Ось Олю, нарешті хоч щось вдалось мені написати :) Звертайся щодо подробиць
Летіли ми авіакомпанією Малєв (Угорщина). Квитки на сайті тоді коштували 800грн. в один бік. Але купити можна лише було через туроператора. Тож вийшло трохи більше 1000. Прилетіли у Загреб, де щоб потрапити до центру їхали спочатку автобусом до автовокзала, а потім трамваєм. Ж/д вокзал і центральна частина відносно недалеко. Ночували через хоспіталіті. Дуже класно. Можу дати контакт. Потім з хоспіталіті та каучсерфингом було дуже важко. Тобто майже ніяк J Єдине що в кінці подорожі ми зустрілись в Задарі з хоспітальщиком, який нас напоїв кавою і відвіз в аеропорт.
Загреб чудовий. Треба декілька днів, щоб побачити якнайбільше. В кожному хорватському місті є інформаційні центри для туристів, де ми розживались мапами, питали про гостели та розклади паромів. В Загреб до речі пароми не ходять J
Після столиці поїхали в бік моря. Обов’язково через Плитвіцькі озера. Нереально чудове місце.
From Хорватия-2009
Навіть заради них можна летіти в Хорватію. Дорога веде у Спліт. Але є два варіанти - дуже платний автобан (швидко, але не через Озера) та альтернативна дорога (менше машин, але більше шансів на стоп). Остання проходить прямо повз заповідник. В Плитвіцьких озерах пройшли весь маршрут десь за 4-5 годин. В кінці було нестримне бажання почати все спочатку. За вхід не платили - просто буквально обійшли будинок контролю. Але потрібна мапа - маршрутів куча та цікаво було читати описи об’єктів.
У Спліті відразу побути не довелось, так як драйвер завіз нас прямо на паром, що прямував до острову здається Супітар в місто Сумартін. Пароми порівняно з автобусами дуже дешеві, але є ще дешевші катамарани . До Дубровніка до речі ми добрались лайнером, що прямував в Італію. Квиток вартував, як квиток на автобус J Треба зауважити, що з розкладом морського транспорту треба дуже ретельно попрацювати. Він роздрукований дрібними літерами на плакаті, розміром з ватман.У розкладі вказані міста прибуття, яких на острові може бути декілька. Від Спліту вздовж побережжя ми рухались в напрямку Дубровніка зігзагами від островів до Великої землі і назад. Дуже рідко з одного міця відходять пароми в декілька точок. Тож треба трошки переміщуватись і землею. Були на о. Корчула, о. Хвар, о. Ластово, в містах Макарска, Дубровнік, Спліт, Задар та ін. Ночували в палатці просто та у кемпінгу на Кочулі (приблизно 100 грн. за палаткомісце - є душ, туалет, електрика). Скрізь дуже колоритно, незвичайно та цікаво.
Наступним після Плитвице за враженнями став о. Ластово, що колись був військовим об’єктом, тож тюленетуристичної інфраструктури там ще нема, але є чудова природа та відкрите море.
From Хорватия-2009
Ще раз наголошу, що в великих містах на узбережжі дуже цікаво - багато давніх древньоримських споруд, вражаюча архітектура, колорит морських портів. Але дуже спекотно та забагато людей. В Задарі неодмінно треба послухати Морський орган, та ввечері подивитись на артспоруду із сонячних батарей.
Останню ми не бачили, бо треба було завітати ввечері, а часу вже не було.
Хорватія дала усвідомити наскільки задешево ми продаємо свій час.
Летіли ми авіакомпанією Малєв (Угорщина). Квитки на сайті тоді коштували 800грн. в один бік. Але купити можна лише було через туроператора. Тож вийшло трохи більше 1000. Прилетіли у Загреб, де щоб потрапити до центру їхали спочатку автобусом до автовокзала, а потім трамваєм. Ж/д вокзал і центральна частина відносно недалеко. Ночували через хоспіталіті. Дуже класно. Можу дати контакт. Потім з хоспіталіті та каучсерфингом було дуже важко. Тобто майже ніяк J Єдине що в кінці подорожі ми зустрілись в Задарі з хоспітальщиком, який нас напоїв кавою і відвіз в аеропорт.
Загреб чудовий. Треба декілька днів, щоб побачити якнайбільше. В кожному хорватському місті є інформаційні центри для туристів, де ми розживались мапами, питали про гостели та розклади паромів. В Загреб до речі пароми не ходять J
Після столиці поїхали в бік моря. Обов’язково через Плитвіцькі озера. Нереально чудове місце.
From Хорватия-2009
Навіть заради них можна летіти в Хорватію. Дорога веде у Спліт. Але є два варіанти - дуже платний автобан (швидко, але не через Озера) та альтернативна дорога (менше машин, але більше шансів на стоп). Остання проходить прямо повз заповідник. В Плитвіцьких озерах пройшли весь маршрут десь за 4-5 годин. В кінці було нестримне бажання почати все спочатку. За вхід не платили - просто буквально обійшли будинок контролю. Але потрібна мапа - маршрутів куча та цікаво було читати описи об’єктів.
У Спліті відразу побути не довелось, так як драйвер завіз нас прямо на паром, що прямував до острову здається Супітар в місто Сумартін. Пароми порівняно з автобусами дуже дешеві, але є ще дешевші катамарани . До Дубровніка до речі ми добрались лайнером, що прямував в Італію. Квиток вартував, як квиток на автобус J Треба зауважити, що з розкладом морського транспорту треба дуже ретельно попрацювати. Він роздрукований дрібними літерами на плакаті, розміром з ватман.У розкладі вказані міста прибуття, яких на острові може бути декілька. Від Спліту вздовж побережжя ми рухались в напрямку Дубровніка зігзагами від островів до Великої землі і назад. Дуже рідко з одного міця відходять пароми в декілька точок. Тож треба трошки переміщуватись і землею. Були на о. Корчула, о. Хвар, о. Ластово, в містах Макарска, Дубровнік, Спліт, Задар та ін. Ночували в палатці просто та у кемпінгу на Кочулі (приблизно 100 грн. за палаткомісце - є душ, туалет, електрика). Скрізь дуже колоритно, незвичайно та цікаво.
Наступним після Плитвице за враженнями став о. Ластово, що колись був військовим об’єктом, тож тюленетуристичної інфраструктури там ще нема, але є чудова природа та відкрите море.
From Хорватия-2009
Ще раз наголошу, що в великих містах на узбережжі дуже цікаво - багато давніх древньоримських споруд, вражаюча архітектура, колорит морських портів. Але дуже спекотно та забагато людей. В Задарі неодмінно треба послухати Морський орган, та ввечері подивитись на артспоруду із сонячних батарей.
Останню ми не бачили, бо треба було завітати ввечері, а часу вже не було.
Хорватія дала усвідомити наскільки задешево ми продаємо свій час.