Монстри зовні і всередині
Почитав тут бідкання деяких православних про нав'язування дітям жахливих іграшок, антикультуру і т.д.
Чесно кажучи, особисто мене більше лякають не ті монстри (як на мене, то цілком милі іграшки - традиційні ляльки-мотанки значно моторошніші, а матрьошки значно огидніші), а позиція мами. І образ дитини, яка постає із тих рядків блогу - це залякана батьками дівчинка, яка росте серед суцільних заборон, гіперконтролю і нерозуміння. Лякати має не те, що дівчинці сподобалися монстрики із мультика, а те, як це сприйняла мама. Яка й припустити не могла, що її дитині може подобатися щось, що не подобається їй... Не знаю, може я чогось не розумію, зрештою, своїх дітей у мене поки немає, однак для мене така ситуація здоровою не виглядає. Можна, звичайно, рити печери й ізолюватися від всього світу, обмежуючи дитячий світогляд "правильними" радянськими мультиками і сучасними православними передачами. За моїми спостереженнями діти з подібних родин у 15-18 років поривають з Церквою і більшість з них вже назад не повертається. Або ж виростає зламана особистість із купою комплексів, яка просто нездатна існувати де-небудь за межами православної субкультури (чи протестантської, чи католицької - проблема тут спільна).
Я вважаю, що дітям треба давати право бути собою, а не клоном тата чи мами. З власними смаками, уподобаннями, власним внутрішнім світом. Діти теж Інші. І любов полягає саме у прийнятті тієї інакшості, намаганні зрозуміти її. Чому дитина любить понівечених монстрів? Може вона асоціює себе з ними, може в супер правильній родині вона почувається як понівечена лялька, якій не дають можливості вільно дихнути, а її захоплення й фантазії миттєво відсікаються, лишаючи тільки шрами, як у доньки Франкенштейна? Я не за те, щоб закуповувати дітям усю підряд іграшкову дурню, заохочувати їх дивитися черговий дибілізм по зомбоящику, чи встановлювати усі підряд відеоігри. Однак я точно прости того, аби заковувати їх у ланцюги своїми благими намірами. Вони повинні розвиватися, рости, пізнавати світ - сучасний світ, а не вигадану реальність совкових мультиків і фільмів чи православних передач. Набагато більше користі для віри дитини буде, коли батьки зможуть за допомогою Monster High розповісти їй щось про християнство, чи хоч просто загальнолюдські чесноти (і нечесноти), аніж категорично заборонятимуть чи лаятимуть мультик на всі заставки.
Я гадаю, що ідеал - це коли батьки намагаються формувати основу світогляду дитини ретельно підібраними книгами, фільмами, музикою, творами мистецтвами, спілкуванням з цікавими людьми, знайомством з дітьми свого світоглядного кола, однак при цьому нічого їй не забороняють (але чітко повідомляють про наслідки і своє ставлення у випадку чогось дійсно шкідливого), цікавляться її інтересами і намагаються зрозуміти, чому дитині це до душі. Якщо не різати дитячі уподобання своїми "фе", то є шанс, що дитина ділитиметься ними, а в процесі цього можна і дитину зрозуміти, і розставити правильні акценти (нічого не нав'язуючи). Треба бути садівником, який намагається створити найоптимальніші умови для росту і розквітання троянди (чи дикого винограду, чи берези, чи кульбаби - кому вже кого Бог дав), а не намагатися перетворити нещасну троянду на кущ з помідорами. Бо улюблених помідорів садівник все одно не отримає, а троянду скалічить.
Це не значить, що заборон зовсім не повинно бути. У ранньому віці це точно необхідно, але їх повинна бути розумна кількість, і з віком, по-перше, їхня кількість повинна скорочуватися (аж до повної свободи у 18), а, по-друге, їх слід все більше обґрунтовувати. Бо якщо у 5 років авторитету тата й мами достатньо, то у 12 одного "не можна" точно не вистачить.
Основна ж суть виховання, мені здається, це вміння поступово давати дитині свободу, все більше і більше, однак тісно прив'язувати це до відповідальності. Рабом бути добре - ніякої відповідальності. І кумедно (і трагічно) виглядає, коли батьки й кроку дитині самостійно не дають ступити, але при цьому вимагають від неї відповідальності за кожен пчих. Чи навпаки, дають їй одразу всю свободу, а потім бідкаються, що дитя зовсім безвідповідальне.
Тепер аж захотілось подивитися той страшний і безкультурний Monster High. Вміють же зацікавити)))
