Захист дисертації
У четвер відбувся захист моєї дисертації. Аж незручно від кількості почутих компліментів на адресу роботи. Хоч і критики теж було чимало, але дуже коректної, по суті роботи, що тільки допоможе зробити дослідження ще кращим. Взагалі наша вчена рада виявилася дуже дружелюбною і людяною, я думав, що буде більш жорстко.
Сьогодні ніби віддав останні папери, аби їх мені оформили як слід (вирішив за краще просто заплатити гроші, а не безкінечно бігати по всім цим інстанціям за печатками, підписами і т.п.). Це вже було справжнє полегшення. Що цікаво, то одразу з’явилося бажання займатися наукою далі.
Останні півтора роки, відколи я закінчив писати дисертацію і займався виключно бюрократією, я не написав жодної статті і не виступив на жодній конференції - уся ця тяганина повністю відбила охоту цим займатися. А тепер знову захотілося. Жаль, що часу немає.
Я планую доробити дисертацію і зробити з неї якісну монографію. Уже є задум двох невеликих статей, які потім увійдуть у книжку. Треба поглибити слабкі й недостатньо обґрунтовані моменти. Зокрема правильно співставити симулякр і твори Толкіна, детальніше роз’яснити про художній метод. Це теоретико-літературні моменти. Хочу з ними розправитися у першу чергу, бо монографію я вже хочу робити більш історико-літературною, аніж теоретико-літературною. Теоретико-літературні моменти дисертації я скорочу, додам викинуту історію досліджень, а практичну частину хотілося би переробити у повноцінне історико-літературне дослідження і збільшити мінімум удвічі. Хочу додати аналіз античного культурного шару у Толкіна, юдейсько-елліністичного (християнського тобто, хоча тут ще треба розібратися як це правильно назвати, бо християнство у нього присутнє на всіх культурних шарах), романського (іспанська та французька середньовічна літератури), давньосхідного (є зв’язки зі східними епосами і т.д.) і може ще щось. Плюс доповнити кельтський, більш докладно проаналізувавши роль артурівського циклу.
Ще дуже хотілося б зробити якісну англомовну статтю для Tolkien Studies чи чогось подібного із викладом основних результатів дослідження.
Ех, стільки планів...
[Зміст дисертації і основні результати дослідження]
* * *
Ось остаточний зміст дисертації:
ЛІТЕРАТУРНА РЕКОНСТРУКЦІЯ ЯК ПРИЙОМ І АВТОРСЬКИЙ ХУДОЖНІЙ МЕТОД
Вступ 3
Розділ 1. Поняття літературної реконструкції 20
1.1. Реконструкція 21
1.2. Літературна реконструкція 25
1.3. Художній прийом і художній метод 32
1.4. Герменевтичний аспект 35
1.5. Діалогічний аспект 39
1.6. Постструктуралістський аспект 44
1.7. Інтертекстуальний аспект 50
1.8. Висновки до розділу 57
Розділ 2. Основи літературної реконструкції Дж.Р.Р. Толкіна 61
2.1. «Міфологія для Англії» 62
2.2. Давньоанглійська культура 70
2.3. Висновки до розділу 106
Розділ 3. Культурні шари художнього світу Дж.Р.Р. Толкіна 108
3.1. Кельтський 108
3.2. Скандинавський 122
3.3. Давньонімецький 135
3.4. Фінський 142
3.5. Слов'янські відлуння 148
3.6. Висновки до розділу 154
Розділ 4. Особливості літературної реконструкції Дж.Р.Р. Толкіна 158
4.1. Мультикультуралізм 159
4.2. Архетипи 163
4.3. Рецепція 168
4.4. Висновки до розділу 177
Висновки 180
Література 185
Результати дослідження з автореферату:
Літературна реконструкція є прийомом, а у творчості Дж.Р.Р. Толкіна також і авторським художнім методом, що характеризується філософсько-герменевтичним, діалогічним, постструктуралістським та інтертекстуальним вимірами.
Літературна реконструкція - це художній прийом, який полягає у відтворенні тексту, що гіпотетично може належати до минулих літератур. Його основа - давні тексти, які використовуються для створення нового тексту чи його фрагментів. При цьому новостворене набуває статусу гіпотетично можливого у давню (реконструйовану) епоху, водночас не претендуючи на істинність. Навпаки, часто підкреслюється фантастичність відтвореного, й цим прийом літературної реконструкції відрізняється від містифікації та історичної стилізації.
Інтертекстуальність літературної реконструкції виявляється у побудові художнього тексту із запозичень та ремінісценцій на багатьох рівнях - мовному (стилістика, мовні кліше), формальному (художні прийоми, жанри), змістовому (образи, мотиви, ідеї).
Герменевтичний аспект літературної реконструкції виявляється у відтворенні істинного смислу тих чи інших реалій сучасного й минулого - шляхом моделювання ситуації їхнього виникнення, що породжує герменевтичний діалог, уводить у сучасний дискурс окремі елементи й ідеї давньої культури. Відтворюючи зміст і структуру давніх реалій за допомогою літературної реконструкції, автор водночас поновлює персоніфіковані діалогічні зв’язки, що існують між цими реаліями (внутрішній діалогізм), а також створює умови для діалогу між читачем та минулою епохою (зовнішній діалогізм). У поструктуралістському аспекті прийом літературної реконструкції пов’язаний із деконструкцією, а створений за його допомогою твір є симулякром.
Аналіз текстів Дж.Р.Р. Толкіна засвідчує, що створений ним художній світ - це відтворення жанрів, стилів, образів, ідей гіпотетично можливої дохристиянської західноєвропейської літератури на основі наявних середньовічних пам’яток. У творчості англійського письменника літературна реконструкція постає як наскрізний прийом, за допомогою якого моделюється художній світ окремого твору й творчості загалом. Це дозволяє стверджувати думку, що літературна реконструкція є і творчим методом автора.
Літературна реконструкція Дж.Р.Р. Толкіна - це творчий метод письменника, який полягає у художньому відтворенні жанрів, стилів, образів, ідей гіпотетично можливої дохристиянської західноєвропейської літератури. Це відтворення здійснюється на основі наявних середньовічних пам’яток.
Літературна реконструкція Дж.Р.Р. Толкіна постає із його раннього націоналістичного проекту «міфологія для Англії», поєднується явними й прихованими інтертекстуальними зв’язками із більшістю європейських культур, у першу чергу - із давньоанглійською (лексика, «Беовульф», «Битва при Мелдоні», «Блукач», «Мореплавець», поети Кедмон та Кіневульф, лікувальні порадники, замовляння, загадки).
Літературна реконструкція в англійського письменника складалася також із низки інших культурних шарів. Окрім давньоанглійської, міцні зв’язки існували з кельтською (бретонські ле, імрам, туата-де-даннан, Тір-нан-Оґ, мотив плавання на захід), давньонорвезькою та давньоісландською (ідея північної відваги, космогонія, образи богів і карликів, композиційні елементи структури саг), давньнімецькою (казки, «Пісня про Нібелунгів», «Вірґінал»), фінською («Калевала»), були й слов’янські відлуння. Таким чином письменник створив простір діалогу між сучасною та минулою культурами в рамках одного корпусу текстів.
Творчі ідеї Дж.Р.Р. Толкіна близькі до теорії мультикультуралізму, яка передбачає мирне співіснування різних культур шляхом повноцінного діалогу між ними та збереження унікальності кожної. Архетипи у літературній реконструкції письменника (тінь, мудрий старий, аніма) ще раз засвідчують інтертекстуальність прийому і його творчості в цілому.
Рецепція творчості Дж.Р.Р. Толкіна літературними критиками й науковцями засвідчує, що тексти, створені за допомогою літературної реконструкції, викликали первісну негативну реакцію, зумовлену засадами модернізму, якому цей прийом і метод суперечив. Лише у 1990-х із становленням постмодерних тенденцій у літературознавстві творчість письменника оцінюється об’єктивно.
* * *
Якщо комусь цікаво, то автореферат можу вислати на імейл.