Мова

[demetri0s]

Зібрався нарешті написати деякі свої міркування стосовно мовної ситуації в Україні.

Спершу про себе. Я завжди був космополітом і переважно ним і лишаюся. Хоча, слід відзначити, що спершу зусиллями Московського патріархату, до якого належав, а нині зусиллями нашої чудової влади я став набагато більш національно-зорієнтованою особистістю, аніж був

Comments

[ext_890539]

Так інша мова це "вікно" в інший світ. На мою думку проблема того ж Київського Патріархату чи УАПЦ легше б вирішилась, якщо б вони зробили натиск на мови, спробували вийти за межі "російського світу", (а вони хочуть чи не хочуть в ньому сидять... Їхня думка рухається в руслі російської, вся література, всі ідеї вони черпають виключно з російської літератури), то скоріше б отримали визнання. Як сказав мені один священик з Православної Церкви в Америці: "нажаль КП боїться брати наші ідеї і їх втілювати (а їхнє богослов"я багато працювало над темами автокефалії і помісності), бо бояться щоб з Москви їх не звинуватили ще й в модернізмі..." Якщо б вони вивчали румунську, грецьку і англійську, вони могли б потрапляти, вести розмови з православними богословами з поза російського світу. Наразі я знаю єдиний випадок, коли єпсикоп КП попав в досить високе середовище де були провідні богослови світу - Orientale Lumen 2012, де був єпископ Євстратій (наскільки я в курсі цьому посприяли греко-католик і православний з ПЦА) і там він зміг і з Калістом Уером порозмовляти, послухати інших людей... Якщо б такі участі були регулярними (а мова це перший необхілний крок), то вони б давно мали статус ПЦА, може не докінця визнаний, але хоча б не були б ізгоями...

[demetri0s]

Повністю згоден

[ext_890539]

Наскільки мені відомо в Київському Патріархаті був єпископ, який вчився в Греції, от він мав контакти, "виходи", мислив набагато ширше і до нього ставились по іншому в тій же Греції, куди він міг приїздити спокійно маючи там колег і друзів. Кілька таких людей могли б багато зробити. Але... Могилянське відродження почалось з того, що Петро Могила відправив молодь на навчання, того ж Інокентія Гізеля у Європу і вони повернувшись дали потужний імпульс. Сучасні семінарії УПЦ КП, навряд чи можуть дати сильний фундамент для чогось, закордон звісно вони не можуть поїхати вчитись, православні не приймуть, а в католицькі школи в той же Орієнтальний Інститут, де вчився Патріарх Варфоломій, теж не потраплять. Думаю в такій ситуації виходом могло б бути хоча б навчання в Католицькому Університеті у Львові, там можна вивчити мови (дві сучасні і дві древні, як обовязкові), є велика бібліотека, та й викладають в принципі в більшості "по східному" - базову освіту вже б мали добру

[demetri0s]

Я особисто сумніваюся, що всюди правослані їх не приймуть. На якій підставі члену КП можуть відмовити вступити в Свято-Сергіївську семінарію в Парижі чи на Богословський факультет Афінського університету? Невже у них там обов'язковий тест на "канонічність"? Я гадаю, що хто платить, той і вчиться, ніхто там особливо не прискіпуватиметься.

Але, в будь-якому разі, завжди лишаються провідні західні світські вузи, де освіта може бути значно серйозніша і фундаментальніша, аніж у конфесійних. Оксфорд, Кембридж, Гарвард, чи більш скромні. Там є чудові можливості для вивчення класичної філології, патрології, церковної історії і філософії.

Та можна й не їхати далеко - філософський факультет чи класична філологія у КНУ теж дасть непоганий старт. В МП вже це зрозуміли, у нас тут на класичній філології вже бачив кількох молодих священників. І на конференціях багато аспірантів стало виступати з дослідженням візантистики, а не власне давньогрецької чи латинської літ-ри.

[ext_890539]

Для вступу на церковний факультет треба благословення місцевого архиєерея. Тому тест на "канонічність" таки є. Оксфорд, Кембридж і Гарвард коштують скільки, що навряд чи туди когось можна пристроїти, треба стипендію, стипендії теж дають через єпископат.
А щодо світських закладів в УКраїні, то це справді хороша ідея.