Сходив сьогодні на прем'єру "Ловців забутих голосів". У Києві лише два покази, сьогодні і завтра. Фільм несподівано розчарував. Так довго чекав, а виявилася майже мильна бульбашка. Сінкай надто круто розвернув свій стиль. Комусь таке може і сподобається, але не мені. Я цінував його саме за те, що він показував те, що показував у попередніх роботах. Тут є багато милих моментів, цікаві психологічні нюанси поведінки героїні, особливо на початку (хоч поряд із ними багато банальностей), гарно розкрита протягом фільму тема самотності. Але все псує доведена до абсурду плутана фентезійність. У стилі гірших фільмів Міядзакі, відчуття у мене були такі як і при перегляді "Принцеси Мононоке", яка мені зовсім не сподобалася. Хоча фільми різні. Багато неприємних і моторошних моментів, я це теж не полюбляю. Також, я не побачив тут чогось оригінального. Все це вже десь було, у безлічі інших містичних і фентезійних аніме. Можливо, просто не варто було дивитися у кінотеатрі. Напевне, спробую ще раз переглянути вдома, коли вийде двд.
Дуже красиві задні плани, що є вже візитною карткою Сінкая. Хоч став паузу і роби акварельні копії...