Передчуття
Є така байка.
Прийшла в місто біда - страшна повінь. Народ біга, метушіться, шука порятунку. А праведник спокійнісінько молитву чита - чого мені колотитися, мені Бог допоможе. А вода пІдступа. Взяв праведник драбину, вліз на неї, сидить. Підпливають якісь люди на човні, кличуть: «Сідай, чоловіче!» «Та ні, мені Бог допоможе». А вода все вище. Вліз праведник на дах, сидить. Підпливають на човні інші люди: «Сідай, чоловіче!» А він: «Та ні, мені Бог допоможе».
Утоп праведник і до Петра з претензією: «Як жеж так? Я такий праведник, один на все місто, а Бог мене не врятував». А архангел йому: «Та Бог двічі до тебе човна правив, а ти…»
Отак і ти, народе український. Тобі жіночка казала: «Не можна обирати бандита, кров буде». Та ми самі з вусами, ти нам не указ».
А сталося так, як жіночка й казала. Багато крові було. Знов жіночка каже: «Не обирайте олігарха, голі та боси по світу підете шукати хліб свій». І знов народ: «А ти нам не указ». І вже голий та босий вибира поміж олігархом та клованом.
А коли ті кинуть народ в обійми самозваного брата, от тоді народ, чухаючи потилицю, скаже: «А заповідали ж нам діди - Україну жінка береже, її слухати треба». Та запізно то буде.
Прийшла в місто біда - страшна повінь. Народ біга, метушіться, шука порятунку. А праведник спокійнісінько молитву чита - чого мені колотитися, мені Бог допоможе. А вода пІдступа. Взяв праведник драбину, вліз на неї, сидить. Підпливають якісь люди на човні, кличуть: «Сідай, чоловіче!» «Та ні, мені Бог допоможе». А вода все вище. Вліз праведник на дах, сидить. Підпливають на човні інші люди: «Сідай, чоловіче!» А він: «Та ні, мені Бог допоможе».
Утоп праведник і до Петра з претензією: «Як жеж так? Я такий праведник, один на все місто, а Бог мене не врятував». А архангел йому: «Та Бог двічі до тебе човна правив, а ти…»
Отак і ти, народе український. Тобі жіночка казала: «Не можна обирати бандита, кров буде». Та ми самі з вусами, ти нам не указ».
А сталося так, як жіночка й казала. Багато крові було. Знов жіночка каже: «Не обирайте олігарха, голі та боси по світу підете шукати хліб свій». І знов народ: «А ти нам не указ». І вже голий та босий вибира поміж олігархом та клованом.
А коли ті кинуть народ в обійми самозваного брата, от тоді народ, чухаючи потилицю, скаже: «А заповідали ж нам діди - Україну жінка береже, її слухати треба». Та запізно то буде.