Про справляння враження
Звичайно, всі ми хочемо здаватись КРАЩИМИ... кращими для інших, кращими ніж є насправді, вигадуємо собі тисячі ітсорій і подробиць з біографії... дехто навіть цілий імідж для себе видумує, нове імя, іншу сімю, іншу історію народження...
Це не добре, але так роблять усі, мало є людей які сміливо можуть скинути ці всі маски і сказати: ну вот, я такий. Я виріс на Сихові в 1 кімнатній квартирі з обдертими шпалерами, мій батько грузчик, а мама працює на заводі. Мало! Таке навть враження, що у всіх цих простих робочих людей НЕМА ДІТЕЙ взагалі - куди не глянь, одна залатая маладьож і одні мажори, всі в золотих кросовках і фірмєнних (фірмєнних?) одьожках, всі пють самбуку і тусуються по клубах, всі вчаться тільки в політесі чи франка, всі були в Єгипті і Будапешті, всі талановиті і розумні, безпардонно стильні і невимовно пафосні. А чиї ж тоді батьки... ( в них же є діти? і їх так багато!)... сотнями тисяч виїжджають гастарбайтерами чи прибирають закордоном... продають на ринку яблука чи вахтьорами в універах... торгують хачапурі чи ремонтують снатехніку? НІЧИЇ? Вони всі бездітні?..
А справа в тому, що всі справляють враження.
Вдома все по старому, той же брудний підїзд хрущовки і ті ж прості, непафосні і негламурні батьки, і вся ця буфонада з "мажорною тьолкою" чи "модним дизайнером" вигадана і навіяна злощасними ЗМІ і інтернетом.
За СССР люди гордились своїм простим, пролетарським походженням. На роботу і в універи охочіше брали простих селян і робітників. Робота муляра чи фрізіровщика не вважалась "безпантовою" і "лахавскою". А чому? Тому що ТАКА БУЛА ПРОПАГАНДА. Таке просувалось в маси, і маси це з апетитом "хавали". І зараз відбувається ТЕ Ж, тільки в іншу сторону.
Всі ці гламурні і модні людішки добряче нашпиговані японською, єврпейською, американською культурою через таке дешеве і зручне для пропаганди джерело як інтернет, вони знають, як одягається Вікі Бекхем і Річард Бренсон, легко можуть знайти в гуглі, що є статусним, а що ні, і так далі... Але це справляння враження вже якось трохи makes me sick. Тому що спілкуватись в цій павутині вражень - нереально. Обмін пафосом. Вимірювання іміджів, видуманих думок і напрямків. Вкрадених ідей і вигаданих біографій...
Я вже казала - справді близькими люди стають лише тоді коли перестають старатись справити одне на одного враження.
А тепер задумайтесь, чи багато в вас друзів, про яких ви знаєте все-все-все... В яких ви були дома, в яких ви ночували ,чиї родичі вам знайомі, яких ви бачили без косметики і всіх цих ВРАЖЕНЬ?...