Вертикаль Орденської держави
Оглядаючі історію європейських держав не можна не помітити декілька випадків, що загалом випадають з тривіальної тенденції спадкових монархій Старого Світу. Я маю на увазі орденські формації накшталт Тевтонського та Мальтійських орденів. Насправді саме подібна форма правління найбільше гріє мені душу. В сучасному демо-ліберальному світі до влади летять, немов голий до лазні всі, кому не ліньки. Ситуація. коли абсолютний неук в певній галузі стає міністром цієї самої галузі в нашій країні вже давно стала регулярним явищем, яке нікого не дивує(Луцик, ауууууу)). Так ось, в орденській державі подібний сценарій просто неможливий, хочаб тому що кадри для владних посад набираються ВИКЛЮЧНО з верстви населення, яка впродовж всього свого шляху крок за кроком вчиться керувати, постіцйно вчиться керувати - починаючи з малого, і закінчуючі цілою державою. Чому вчаться наші політики до сих пір є тайною. Слід також додати, що, наприклад, в Тевтонському ордені керівні посади переважно обіймали люди, які пройшли не одну битву в якості офіцерів. Все ж таки керманич армії більше підходить на роль керманича держави, ніж банкір чи директор АТП.
Якщо перечитати підручники з історії України, то можна з десяток разів побачити термін:"Козацька республіка". Термін побачили, республіку в притул не бачу. Держава Запорізької Січі звісно не являла собою орденського формування в класичному розумінні цього слова, але принанні елекційною морхією, мабуть найбільш наближеною, а зазвичай і єдиною формою правління в орденських державах, її можна і треба назвати. Називаючі Козацьку державу республікою більшість дослідників ніби закривають очі на очевидний факт: керуючі посади могли обіймати тільки особи воїнської верстви. Жоден представник цивільного населення Січі не міг навіть міяти про якусь посаду. Чітка вектор влади - згори в низ. Пануюча верства - єдине джерело влади тощо. Питання полягає в іншому. В подальшому розвитку тевтонці вдались до більш логічних дій, на ґрунті військової ієрархії заснували спадкову монархію, яка доволі тривалий час трималась на відповідних засадах. В Україні як завжди все не слава Богу. Мало того, що ідея спадкової монархії так і не була реалізовано, хоча висловлювалась багатьма гетьманами, так ще й з’явилась пануюча цивільна аристократія з землевладців та різноманітних бюрократів. результат - маємо що маємо.
Висновки? Наявність цивільної аристократії звісно не є негативом, але в період становлення та формування держави, на мою думку, допускати до керуючих посад людей з невійськовим складом мислення є тотожним встановленню хреста на могилі цієї держави.