Про миле і осоружне
Вчора пізно ввечері випадково зустрілася зі своїм директором і людиною, яка брала мене на теперішню роботу. Після кількахвилинної розмови про тяжкі, але вирішувані робочі питання на прощання він витягнув з оберемка квітів, які ніс дружині і вже сплячим багатьом дітям, нарцис і дав мені. За 2 роки і 6 місців ми перейшли, здається, шлях від ненависті (це я за себе кажу) і тотального нерозуміння до співпраці, яка є спільною взаємодопомогою. І це ой як класно.
Не класно те, що я лінива. І вже не знаю з якого боку до цієї біди підходити, щоб вирішити. Відсотків на 40% моя лінь пов'язана з втомою. А от моя втома на 80% пов'язана з моєї всюдисущою зайнятістю. Не займати себе чимсь: зустрічами, репетиціями, тренінгами, курсами, обіцянками, перекладами, ще хтозна чим я, здається, просто не вмію. Частково саме тому, що боюся, що почну лінуватися ще більше. В мене є цілі: короткострокові і довгострокові. І про одну довгострокову я вже так мрію, так мрію, що далі нікуди і ніколи руки до неї недоходять, тому ще є 1001 дрібних поточних справ, після яких я в буквальному розумінні валюся з ніг.
Дорогий С.Кові казав, що зосередитися треба в ІІІ квадранті - тому, де найбільша увага на важливих речах, а не на термінових. А я влаштувалася пожежником, зробила собі імідж, повірила в нього і відтоді ніяк з пожеж не вилізу. А зранку, в такі чудові як тепер ранки, мені не хочеться вставати, прокидатися, "брати себе в руки", подумати про чудовий день попереду.
Скільки там до Великодня залишається - дрібочка днів. Хочеться вірити, що й тут ніч найтемніша перед світанком. Всередині, не можу скаржитися, все "нормально" - так як колись було по телевізору, коли була обідня перерва - з'являлася незрозуміла картинка з певних кольорів і телевізор нічого іншого не показував, інколи навіть не шумів. Просто мовчав.
І ще трошки про піст. Оскільки цей уривок мені повторили двічі, думаю, він має залишитися в електронній пам'яті мого жж.
Це уривок з книги Ісаї (Глава 58). Про піст, який милий Богу:
Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині! 5 Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа? 6 Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? 7 Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? 8 Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою! 9 Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я!
Не класно те, що я лінива. І вже не знаю з якого боку до цієї біди підходити, щоб вирішити. Відсотків на 40% моя лінь пов'язана з втомою. А от моя втома на 80% пов'язана з моєї всюдисущою зайнятістю. Не займати себе чимсь: зустрічами, репетиціями, тренінгами, курсами, обіцянками, перекладами, ще хтозна чим я, здається, просто не вмію. Частково саме тому, що боюся, що почну лінуватися ще більше. В мене є цілі: короткострокові і довгострокові. І про одну довгострокову я вже так мрію, так мрію, що далі нікуди і ніколи руки до неї недоходять, тому ще є 1001 дрібних поточних справ, після яких я в буквальному розумінні валюся з ніг.
Дорогий С.Кові казав, що зосередитися треба в ІІІ квадранті - тому, де найбільша увага на важливих речах, а не на термінових. А я влаштувалася пожежником, зробила собі імідж, повірила в нього і відтоді ніяк з пожеж не вилізу. А зранку, в такі чудові як тепер ранки, мені не хочеться вставати, прокидатися, "брати себе в руки", подумати про чудовий день попереду.
Скільки там до Великодня залишається - дрібочка днів. Хочеться вірити, що й тут ніч найтемніша перед світанком. Всередині, не можу скаржитися, все "нормально" - так як колись було по телевізору, коли була обідня перерва - з'являлася незрозуміла картинка з певних кольорів і телевізор нічого іншого не показував, інколи навіть не шумів. Просто мовчав.
І ще трошки про піст. Оскільки цей уривок мені повторили двічі, думаю, він має залишитися в електронній пам'яті мого жж.
Це уривок з книги Ісаї (Глава 58). Про піст, який милий Богу:
Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині! 5 Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа? 6 Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? 7 Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? 8 Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою! 9 Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я!