Перша
Умовно працю Мільтона пожна поділити на три частини: 1) Війна серед ангелів; 2) Перше гріхопадіння; 3) Пророцтва про історію людства.
Перша умовна частина тим цікава, що сюжету про роз'єднання ангелів на тих, які визнали Бога за свого Творця, і тих, які себе назвали богами, я взагалі ніде ще не зустрічала (маю на увазі в такому довгому і детальному описі). Мільтон дуже цікаво подає всі картини битв. Признаюся, я себе трохи змушувала все ретельно читати, бо інколи Мільтон захоплювався аж надто баталіями. Ну, та й як людині передати, що творитися могло на небесах, як не через порівняння з цілком людськими способами ведення війни. А ще сер Джон брав участь в Революції в Англії, звичайно вражень було багато. Але потрібно пам'ятати про найважливішу річ тої частини: вона дозволила розвинути уяву і трохи сконцентруватися на важливості (чи значущості) вчинку третини ангелів (тих, які вирішили віддалитися від Бога). За поглядом Мільтона, їхній вчинок був не так продиктований гордістю кожного, скільки, по-перше, вмінням Сатани влучно визначати "бажання і потреби" ангелів, по-друге, гарненько все загортати в аргументовані промови з налице викрученою логікою (найяскравіший приклад: Сатана звертається до ангелів з проханням показати йому того, хто пам'ятає як Бог його створював і хто був найпершим. Оскільки відповісти ніхто не може, то й виходить, що нібито створити їх міг хто завгодно, а не лише Бог. Поступово він підводить їх до думки, що цілком можливо, що й вони самі себе створили) і, по-третє, масовістю, в якій голос кожного зокрема міг би легко загубитися (але при бажанні не загублюється і тут прикладом стає ангел Абдиїл, який єдиний не пристає на заманливі картинки, що їх малює нечистий, і визнає Бога за Найвищого Царя).
Речі, які особливо запам'яталися з цієї умовної частини:
1. Впалі ангели навіть не уявляли глибини падіння. Сцена з описом їхньої поразки і вигнанням до пекла підкреслює їхню повну безпорадність і неусвідомленість поразки, відсутність самого наміру, який би міг виправдати бодай зусилля, вкладені в битву.
2. Мільтон вкладає в уста Сатани дуже влучні слова про завдання зла, а одночасно і добра:
"Мы будем счастливы, творя лишь Зло,
Его державной воле вопреки.
И если Провидением своим
Он в нашем Зле зерно Добра взрастит,
Мы извратить должны благой исход,
В Его Добре источник Зла сыскав." (переклад А.Штейнберга, такий як я і читала; Книга 1).
Перша умовна частина тим цікава, що сюжету про роз'єднання ангелів на тих, які визнали Бога за свого Творця, і тих, які себе назвали богами, я взагалі ніде ще не зустрічала (маю на увазі в такому довгому і детальному описі). Мільтон дуже цікаво подає всі картини битв. Признаюся, я себе трохи змушувала все ретельно читати, бо інколи Мільтон захоплювався аж надто баталіями. Ну, та й як людині передати, що творитися могло на небесах, як не через порівняння з цілком людськими способами ведення війни. А ще сер Джон брав участь в Революції в Англії, звичайно вражень було багато. Але потрібно пам'ятати про найважливішу річ тої частини: вона дозволила розвинути уяву і трохи сконцентруватися на важливості (чи значущості) вчинку третини ангелів (тих, які вирішили віддалитися від Бога). За поглядом Мільтона, їхній вчинок був не так продиктований гордістю кожного, скільки, по-перше, вмінням Сатани влучно визначати "бажання і потреби" ангелів, по-друге, гарненько все загортати в аргументовані промови з налице викрученою логікою (найяскравіший приклад: Сатана звертається до ангелів з проханням показати йому того, хто пам'ятає як Бог його створював і хто був найпершим. Оскільки відповісти ніхто не може, то й виходить, що нібито створити їх міг хто завгодно, а не лише Бог. Поступово він підводить їх до думки, що цілком можливо, що й вони самі себе створили) і, по-третє, масовістю, в якій голос кожного зокрема міг би легко загубитися (але при бажанні не загублюється і тут прикладом стає ангел Абдиїл, який єдиний не пристає на заманливі картинки, що їх малює нечистий, і визнає Бога за Найвищого Царя).
Речі, які особливо запам'яталися з цієї умовної частини:
1. Впалі ангели навіть не уявляли глибини падіння. Сцена з описом їхньої поразки і вигнанням до пекла підкреслює їхню повну безпорадність і неусвідомленість поразки, відсутність самого наміру, який би міг виправдати бодай зусилля, вкладені в битву.
2. Мільтон вкладає в уста Сатани дуже влучні слова про завдання зла, а одночасно і добра:
"Мы будем счастливы, творя лишь Зло,
Его державной воле вопреки.
И если Провидением своим
Он в нашем Зле зерно Добра взрастит,
Мы извратить должны благой исход,
В Его Добре источник Зла сыскав." (переклад А.Штейнберга, такий як я і читала; Книга 1).