Вже далі за середину: теорія і практика
Кожен Великий піст не схожий на інший. Однаковий хібащо внутрішній трепет перед початком абсолютно кожного з них. А далі: від першого дня до самої Пасхи - повна новизна і непередбачувані процес та результати.
Перший Великий піст прийшов, коли я була в старших класах (от в роках ми чомусь з братом розходимося, було то або в 9 або в 11 мому класі). Тоді якось ми цілою сім'єю усвідомили, що то щось дуже особливе. І це був найстрогіший піст з усіх аж до тепер. На таку віру і витривання здатні лише новонавернені. А тоді ми такими були, бо хоч в церкву ходили і до Посту, але вуха відкрилися нам аж в той час. Тоді, якби хтось мене питав що це і до чого, я би точно не дала зграбної відповіді. Ми якось всі четверо трималися одне за одного і дуже вірили, що треба саме так. Після того Великий піст вже став знайомий, ми зауважували, коли його прихід наближався, усвідомлювали, що проживаємо особливий період.
З переїздом на навчання в Київ, багато могло змінитися. Але саме в часі Великого посту, в перший рік мого навчання Бог дуже потурбувався про те, щоб я могла отримати якомога більше благодатей і, головне, не втратити пам'ять і свідомість стосовно посту. Десь на середині посту я познайомилася з священиком, через якого пролилося найбільше світла від Бога в мою душу аж до нині. Слава Богу за всі випадковості і події, які тоді сталися, щоб я могла дійти до того дару. Плодами того Посту стало також знайдення греко-католицьких церков у Києві, знайомство з найближчими до тепер друзями.
Кожен Великий піст можна було би якось згадати, бо є дрібнички і великі речі, які робили його несхожим до всіх попередніх і наступних. В пам'яті чітко є той, коли oksamytka надіслала мені чудову працю священика-католика з роздумами на щодень Великого посту. То було справді благословення і дуже відчутна пожива для душі. Після того року пішла традиція знаходити собі якесь читання на весь час Посту. І ще пригадую той Піст, який своїм початком прикрив мою закоханість, а кінцем назавжди її зрубав.
Фактично, з практики виходить, що є кілька особистих складових Посту: постанови перед його початком, читання на Піст, відмови від чогось, однозначно сповідь, часта в спосіб "як тільки -одразу". Завжди є реколекції (але то вже зовнішнє, таке яке зовсім не залежить від мене, хіба лише в тому, щоб дати собі можливість бути на них :) ). І ще є канон Андрея Критського, бодай раз і бодай якоюсь частиною. Але вже в сам Піст, моє життя в його часі вносить безліч корективів до першого плану, складеного напередодні Посту. Пригадую, один Піст, який хоч і мав важкий початок, весь пройшов невимовно глибоко і піднесено, а останній його тиждень вдарив на мене такими новинами, які мало психічно не знищили. Зате ціну Пасхи тоді відчувалося прекрасно :). Був піст, коли кожного тижня помирав хтось з родичів моїх знайомих чи друзів. То була страшна закономірність, але оцей подув смерті, потреба бути зі знайомими, співчувати і молитися, усвідомлювати важкість і відповідальність за своє життя, дали по-своєму добрі плоди.
Великий піст минулого року видався неймовірно сухим: навчання і майже повний робочий день висмоктували геть всі життєві сили, розраховані на робочий тиждень. На вихідних, проте, лежати пластом аж ніяк не випадало. Сухості додавали вкрай рідкі зустрічі з друзями, відсутність постійного духівника і безліч питань про невідоме майбутнє і вартість тепершнього. Десь біля піку тих нещасть я добряче захворіла і то ще й з ускладненнями, але то був початок всього найкращого, розрахованого на той Піст. Хвороба перенесла акценти на абсолютно інші речі, я ще раз досвідчила зцілюючу силу любові моїх батьків, мала час , щоб прочитати саме тоді ще одну дуже важливу книжку (знов від oksamytka ) напевно сталося ще багато чудесних речей, яких зараз я не пригадаю. Сухість не стала місцем затворництва і відчаю. Велика слава Богу, бо в сухості Він також перебуває. В моїй тодішній пустелі Він також був Створителем і постійним жильцем. Я ще сама достеменно не розумію в чому тут суть, але сухість, може, попри її виснажливе для мене відчуття покинутості і, власне, відсутності будь яких Великопісних чуттів, висушувала і болото, яке булькало.
А цьогоріч? До цьогорічного Посту в мене пояснень немає. Може зрозуміти його мені вдасться лише по його проходженні. Якась зовсім незнайома дорога...