Sep 08, 2009 23:45
Це одне з тих слів, яке тяжко перекласти, але яке дуже легко відчути. Це певна враженість і загальмованість, безсумнівно в жаргонному лексиконі вже точно є якийсь йому відповідник...
Без скиглень і жалю. Коли такий стан переживала в Австрії, я була впевнена в тому, що це покликане допомогти мені приготуватися до життя в Литві. Тут сприймаю це як неймовірний досвід співжиття і порозуміння. Ну, де би я щось таке могла досвідчити спокійнісінько живучи з братом, серед дбайливих друзів, розуміючих знайомих і гори подій :) Стан проектування кожної невдачі, непорозуміння і побутової проблеми на себе.
Одне зараз мені видається справжнім дивом: ті люди, які створивши сім'ю, дають якось собі раду з різноманітними розходженнями в звичках, смаках, навіть в способі висловлюватися і сприймати інформацію. І виходять в тому і з тим ще яскравішими особистостями і люблячою цілісністю. Я так сильно-сильно вдячна вам, бо є надія! Є надія, що така реальність досяжна.
Інколи дивуюся, що може ж таке бути, коли і Бог один, і цінності ті самі, і любов до людей присутня, та й наче і терпеливість очевидна (може навіть аж забагато), а ми та-а-акі різні...
давлю на гальма,
методом Поліанни,
надія є!,
побутові зачіпки