Мармароси-Чорногора. День 5: г.Щавник--полонина Гропа
День 5. Відстань: 8.4 км; висоти: 1390-1500
Я ще не бачив такої кльової корови. В той час, як всі її коліжанки випасалися в радіусі кілометра від нашого табору, вона за нами весь час спостерігала, підходила і зирила своїми розумними очима. Спроби відігнати корову були безуспішними, тому що вона або бігала по колу довкола дерева, знущаючись з нападника, або поверталася через кілька хвилин.
В планах дня був марш-кидок до Попа Івана Чорногірського і ночівля на Смотричі.
Незабаром ми виперлися на полонину Гропу, де побачили цілком функціональне житло. Дорога пішла вправо, і ми разом з нею, в той час як нам, скоріш за все, треба було шукати стежку вгору.
Дорога привела нас до вказівника, на якому було написано "Піп Іван". Вказівник показував напрямок перпендикулярно до дороги, прямо в ліс. Паралельно насунула хмара, а хмара на висоті 1500, як відомо, включає вас прямо в себе. Хвилин сорок ми тормозили, розвідували дорогу, тому що беззастережно вірити вказівникам (які будь-який жартівник може розвернути в будь-який бік) не вартує.
От по цій долині ми блукали туди-сюди, досліджуючи навколишні зарості на предмет стежки.
До вершини було буквально пару кілометрів по прямій. Але яких!
(карпатський наркотик:)
Поки ми гуляли, хмара піднялася і з неї посипалися рясні краплі.
Стали перечікувати дощ, який дуже не поспішав переставати.
Коли дощ припинився, ми вирішили, що сенсу йти далі немає, тому що наблизився вечір, мокрий ліс з жерепом змочить нас краще від самого дощу, а ночівля під Смотричем все одно менш комфортна, ніж в цій гарній долинці. Марш-кидок перенесли на наступний день і взялися розкладати намети. Тут дощ вирішив нас потролити і впав оп"ять. Наш з Марічкою намет був в процесі розставляння, і оскільки він не був розроблений для ставлення під дощем, то все стало дуже мокро. Але нічо, потім дощ знову стих, ми успішно розпалилися, посушилися і загрілися - як від самої ватри, так і від аварійних п"ятдесяти грам.
Я ще не бачив такої кльової корови. В той час, як всі її коліжанки випасалися в радіусі кілометра від нашого табору, вона за нами весь час спостерігала, підходила і зирила своїми розумними очима. Спроби відігнати корову були безуспішними, тому що вона або бігала по колу довкола дерева, знущаючись з нападника, або поверталася через кілька хвилин.
В планах дня був марш-кидок до Попа Івана Чорногірського і ночівля на Смотричі.
Незабаром ми виперлися на полонину Гропу, де побачили цілком функціональне житло. Дорога пішла вправо, і ми разом з нею, в той час як нам, скоріш за все, треба було шукати стежку вгору.
Дорога привела нас до вказівника, на якому було написано "Піп Іван". Вказівник показував напрямок перпендикулярно до дороги, прямо в ліс. Паралельно насунула хмара, а хмара на висоті 1500, як відомо, включає вас прямо в себе. Хвилин сорок ми тормозили, розвідували дорогу, тому що беззастережно вірити вказівникам (які будь-який жартівник може розвернути в будь-який бік) не вартує.
От по цій долині ми блукали туди-сюди, досліджуючи навколишні зарості на предмет стежки.
До вершини було буквально пару кілометрів по прямій. Але яких!
(карпатський наркотик:)
Поки ми гуляли, хмара піднялася і з неї посипалися рясні краплі.
Стали перечікувати дощ, який дуже не поспішав переставати.
Коли дощ припинився, ми вирішили, що сенсу йти далі немає, тому що наблизився вечір, мокрий ліс з жерепом змочить нас краще від самого дощу, а ночівля під Смотричем все одно менш комфортна, ніж в цій гарній долинці. Марш-кидок перенесли на наступний день і взялися розкладати намети. Тут дощ вирішив нас потролити і впав оп"ять. Наш з Марічкою намет був в процесі розставляння, і оскільки він не був розроблений для ставлення під дощем, то все стало дуже мокро. Але нічо, потім дощ знову стих, ми успішно розпалилися, посушилися і загрілися - як від самої ватри, так і від аварійних п"ятдесяти грам.