Перша психологічна допомога постраждалим і свідкам
Перша психологічна допомога постраждалим і свідкам
(автор - Людмила Гридковець)
---Максимальний репост!---
Частина І. Екстренна допомога.
НЕРВОВЕ ТРЕМТІННЯ
Після екстремальної ситуації з'являється неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію). Так організм «скидає» напругу. Зупиняти не можна!
Основні ознаки даного стану :
• тремтіння починається раптово - відразу після інциденту абочерез якийсь час;
• виникає сильне тремтіння всього тіла або окремих його частин (людина не може утримати в руках дрібні предмети, запалити цигарку тощо );
• реакція триває досить довго (до декількох годин);
• потім людина відчуває сильну втому і потребує відпочинку.
Необхідна допомога:
1. Потрібно посилити тремтіння: візьміть потерпілого за плечі та сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд.
2. Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад.
3. Після завершення реакції необхідно дати потерпілому можливість відпочити. Бажано вкласти його спати.
!!! Не можна !!!:
• обіймати потерпілого або притискати його до себе;
• вкривати потерпілого чимось теплим;
• заспокоювати постраждалого, говорити, щоб він узяв себе в руки.
ПЛАЧ
Коли людина плаче, всередині у неї виділяються речовини, що мають заспокійливу дію. Необхідно, щоб хтось був поряд, аби розділити горе.
Основні ознаки даного стану:
• людина вже плаче або готова розридатися;
• тремтять губи;
• спостерігається відчуття пригніченості;
• на відміну від істерики - немає ознак збудження.
Допомога у даній ситуації:
1. Не залишайте постраждалого насамоті.
2. Встановіть фізичний контакт з потерпілим (візьміть за руку, покладіть свою руку йому на плече або на спину, погладьте його по голові). Дайте йому відчути, що ви поруч.
3. Застосовуйте прийоми «активного слухання» (вони допоможуть потерпілому вилити своє горе): періодично вимовляєте «ага», «так», кивайте головою, тобто підтверджуйте, що слухаєте і співчуваєте; повторюйте за потерпілим уривки фраз, в яких він висловлює свої почуття; говоріть про свої почуття й почуття потерпілого.
4. Не намагайтеся заспокоїти постраждалого. Дайте йому можливість виплакатися й виговоритися, «вилити» із себе горе, страх, образу.
5. Не ставте запитань, не давайте порад. Ваше завдання - вислухати.
ІСТЕРИКА
Істеричний напад триває кілька хвилин або кілька годин.
Основні ознаки:
• зберігається свідомість;
• надмірне збудження, безліч рухів, театральні пози;
• мова емоційно насичена, швидка;
• крики, ридання.
Допомога у даній ситуації:
1. Видаліть глядачів, створіть спокійну обстановку. Залишіться з потерпілим наодинці, якщо це не небезпечно для вас.
2. Несподівано зробить дію, яка може сильно здивувати (можна дати ляпаса, облити водою, з гуркотом упустити предмет, різко крикнути на потерпілого тощо).
3 . Говоріть з постраждалим короткими фразами, впевненим тоном («Випий води», «Вмийся», «Сядь»).
4 . Після істерики настає занепад сил. Покладіть постраждалого спати. До прибуття фахівця спостерігайте за його станом.
5 . Не потурайте бажанням потерпілого.
РУХОВЕ ЗБУДЖЕННЯ
Людина просто перестає розуміти, що відбувається навколо неї, вона не в змозі визначити, де вороги, а де помічники, де небезпека, а де порятунок. Людина втрачає здатність логічно мислити і приймати рішення, стає схожою на тварину, що кидається у клітці.
Основними ознаками рухового порушення є:
• різкі рухи, часто безцільні і безглузді дії;
• ненормально гучна мова або підвищена мовна активність (людина говорить без зупинки, іноді - абсолютно безглузді речі);
• часто відсутня реакція на оточуючих (на зауваження, прохання, накази).
Допомога у даній ситуації:
1. Використовуйте прийом «захоплення»: перебуваючи позаду, просуньте свої руки потерпілому під пахви, притисніть його до себе і злегка перекиньте на себе.
2. Ізолюйте постраждалого від оточуючих.
3. Масажуйте «позитивні» точки. Говоріть спокійним голосом про почуття, про те, що він відчуває («Тобі хочеться щось зробити, щоб це припинилося ? Ти хочеш втекти, сховатися від того, що відбувається?»)
4. Не сперечайтеся з потерпілим, не ставте запитань, в розмові уникайте фраз з часткою «не», що відносяться до небажаних дій (наприклад: «Не біжи», «Не розмахуй руками», «Не кричи»).
5. Пам'ятайте, що потерпілий може заподіяти шкоду собі та іншим.
6. Рухове збудження зазвичай триває недовго і може змінитися нервовим тремтінням, плачем, а також агресивною поведінкою.
АГРЕСІЯ
Основними ознаками агресії є:
• роздратування, невдоволення, гнів (з будь-якого, навіть незначного приводу);
• нанесення оточуючим ударів руками або будь-якими предметами;
• словесна образа, лайка;
• м'язова напруга;
• підвищення кров'яного тиску.
Допомога у даній ситуації:
1. Зведіть до мінімуму число оточуючих.
2. Дайте постраждалому можливість «випустити пар» (наприклад, виговоритися або «побити» подушку).
3. Доручіть йому роботу, пов'язану з високим фізичним навантаженням.
4. Демонструйте доброзичливість. Навіть якщо ви не згодні з постраждалим, не звинувачуйте його самого, а висловлюйтеся з приводу його дій. Інакше агресивна поведінка буде спрямована на вас. Не можна казати: «Що ж ти за людина!» Слід сказати: «Ти жахливо злишся, тобі хочеться все рознести вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід з цієї ситуації».
5. Намагайтеся розрядити обстановку смішними коментарями чи діями.
6. Агресія може бути погашена страхом покарання:
• якщо немає мети отримати вигоду від агресивної поведінки;
• якщо покарання суворе і ймовірність його здійснення велика.
7. Якщо не надати допомогу розлюченій людині, це призведе до небезпечних наслідків: через зниження контролю за своїми діями людина буде робити необдумані вчинки, може нанести каліцтва собі та іншим.
Частина ІІ. Стратегічна допомога учасникам травматичних подій
1. Допоможіть людині висловити почуття, пов'язані з пережитою подією (якщо вона відмовляється від бесіди, запропонуйте їй описати те, що сталося, свої відчуття в щоденнику або у вигляді розповіді).
2. Покажіть особі, що навіть у зв'язку з найжахливішими подіями можна зробити висновки, корисні для подальшого життя (нехай людина сама поміркує над тим досвідом, якого вона набула в ході життєвих випробувань).
3. Дайте особі можливість спілкуватися з людьми, які разом із нею пережили травматичні події (приміром, обмін номерами телефонів учасників події).
4. Не дозволяйте людині грати роль «жертви», тобто використовувати трагічну подію для отримання вигоди («Я не можу нічого робити, адже я пережив такі страшні хвилини»).
Прояви посттравматичного стресового розладу (ПТСР)
(коли варто звернутися по допомогу до фахівця)
- надмірне збудження (включаючи вегетативну лабільність, порушення сну, тривогу, нав'язливі спогади, фобічне уникнення ситуацій, що асоціюються з травматичною),
- періодичні напади депресивного настрою (притупленість почуттів, емоційна заціпенілість, відчай, відчуття безвиході);
- риси істеричного реагування (паралічі, сліпота, глухота, напади, нервове тремтіння).
Невротичні та патохарактерологічні ознаки стану ПТСР:
- «солдатське серце» (біль за грудиною, серцебиття, уривчастість дихання, підвищена пітливість);
- синдром того, хто вижив (хронічне «почуття провини, що залишився в живих»);
- флешбек-синдром (насильне вторгнення у свідомість спогадів про «нестерпні» події);
- прояви «комбатантной» психопатії (агресивність та імпульсивна поведінка зі спалахами насильства, зловживання алкоголем і наркотиками, безладність сексуальних зв'язків при замкнутості і підозрілості);
- синдром прогресуючої астенії (спостерігається після повернення до нормального життя у вигляді швидкого старіння, падіння ваги, психічної млявості та прагнення до спокою);
- посттравматичні рентні стани (нажита інвалідність з усвідомленою вигодою від належних пільг і привілеїв із переходом до пасивної життєвої позиції).
Якщо не пройти психологічну реабілітацію - з роками стан може погіршитись!
***
ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА МАЙДАНУ працює!
Спрямовуйте тих людей, хто потребує психологічної допомоги, до таких точок прийому:
1. ГОЛОВПОШТАМТ
2. КМДА
3. УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ
4. МИХАЙЛІВСЬКИЙ СОБОР
5. КОМІТЕТ ТЕЛЕ- та РАДІОБАЧЕННЯ
Гаряча лінія: + 380 99 093 80 10 (МТС)
+ 380 68 699 41 71 (Київстар)
+ 380 93 436 67 33 (Life)
Хто хоче записатися на чергування (психологи, психіатри, психотерапевти) - пишіть сюди https://www.facebook.com/profile.php?id=100005047603825
Від себе: В розділі РУХОВЕ ЗБУДЖЕННЯ є пункт «Масажуйте «позитивні» точки.» Якщо я правильно зрозуміла, це ті частини тіла, якими дитина притаскалася до мами в утробі: підошви, верх спини (приблизно лопатки) і потилиця. Але голови треба торкатися з крайньою обережністю, дуже легко і не весь час.
(автор - Людмила Гридковець)
---Максимальний репост!---
Частина І. Екстренна допомога.
НЕРВОВЕ ТРЕМТІННЯ
Після екстремальної ситуації з'являється неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію). Так організм «скидає» напругу. Зупиняти не можна!
Основні ознаки даного стану :
• тремтіння починається раптово - відразу після інциденту абочерез якийсь час;
• виникає сильне тремтіння всього тіла або окремих його частин (людина не може утримати в руках дрібні предмети, запалити цигарку тощо );
• реакція триває досить довго (до декількох годин);
• потім людина відчуває сильну втому і потребує відпочинку.
Необхідна допомога:
1. Потрібно посилити тремтіння: візьміть потерпілого за плечі та сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд.
2. Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад.
3. Після завершення реакції необхідно дати потерпілому можливість відпочити. Бажано вкласти його спати.
!!! Не можна !!!:
• обіймати потерпілого або притискати його до себе;
• вкривати потерпілого чимось теплим;
• заспокоювати постраждалого, говорити, щоб він узяв себе в руки.
ПЛАЧ
Коли людина плаче, всередині у неї виділяються речовини, що мають заспокійливу дію. Необхідно, щоб хтось був поряд, аби розділити горе.
Основні ознаки даного стану:
• людина вже плаче або готова розридатися;
• тремтять губи;
• спостерігається відчуття пригніченості;
• на відміну від істерики - немає ознак збудження.
Допомога у даній ситуації:
1. Не залишайте постраждалого насамоті.
2. Встановіть фізичний контакт з потерпілим (візьміть за руку, покладіть свою руку йому на плече або на спину, погладьте його по голові). Дайте йому відчути, що ви поруч.
3. Застосовуйте прийоми «активного слухання» (вони допоможуть потерпілому вилити своє горе): періодично вимовляєте «ага», «так», кивайте головою, тобто підтверджуйте, що слухаєте і співчуваєте; повторюйте за потерпілим уривки фраз, в яких він висловлює свої почуття; говоріть про свої почуття й почуття потерпілого.
4. Не намагайтеся заспокоїти постраждалого. Дайте йому можливість виплакатися й виговоритися, «вилити» із себе горе, страх, образу.
5. Не ставте запитань, не давайте порад. Ваше завдання - вислухати.
ІСТЕРИКА
Істеричний напад триває кілька хвилин або кілька годин.
Основні ознаки:
• зберігається свідомість;
• надмірне збудження, безліч рухів, театральні пози;
• мова емоційно насичена, швидка;
• крики, ридання.
Допомога у даній ситуації:
1. Видаліть глядачів, створіть спокійну обстановку. Залишіться з потерпілим наодинці, якщо це не небезпечно для вас.
2. Несподівано зробить дію, яка може сильно здивувати (можна дати ляпаса, облити водою, з гуркотом упустити предмет, різко крикнути на потерпілого тощо).
3 . Говоріть з постраждалим короткими фразами, впевненим тоном («Випий води», «Вмийся», «Сядь»).
4 . Після істерики настає занепад сил. Покладіть постраждалого спати. До прибуття фахівця спостерігайте за його станом.
5 . Не потурайте бажанням потерпілого.
РУХОВЕ ЗБУДЖЕННЯ
Людина просто перестає розуміти, що відбувається навколо неї, вона не в змозі визначити, де вороги, а де помічники, де небезпека, а де порятунок. Людина втрачає здатність логічно мислити і приймати рішення, стає схожою на тварину, що кидається у клітці.
Основними ознаками рухового порушення є:
• різкі рухи, часто безцільні і безглузді дії;
• ненормально гучна мова або підвищена мовна активність (людина говорить без зупинки, іноді - абсолютно безглузді речі);
• часто відсутня реакція на оточуючих (на зауваження, прохання, накази).
Допомога у даній ситуації:
1. Використовуйте прийом «захоплення»: перебуваючи позаду, просуньте свої руки потерпілому під пахви, притисніть його до себе і злегка перекиньте на себе.
2. Ізолюйте постраждалого від оточуючих.
3. Масажуйте «позитивні» точки. Говоріть спокійним голосом про почуття, про те, що він відчуває («Тобі хочеться щось зробити, щоб це припинилося ? Ти хочеш втекти, сховатися від того, що відбувається?»)
4. Не сперечайтеся з потерпілим, не ставте запитань, в розмові уникайте фраз з часткою «не», що відносяться до небажаних дій (наприклад: «Не біжи», «Не розмахуй руками», «Не кричи»).
5. Пам'ятайте, що потерпілий може заподіяти шкоду собі та іншим.
6. Рухове збудження зазвичай триває недовго і може змінитися нервовим тремтінням, плачем, а також агресивною поведінкою.
АГРЕСІЯ
Основними ознаками агресії є:
• роздратування, невдоволення, гнів (з будь-якого, навіть незначного приводу);
• нанесення оточуючим ударів руками або будь-якими предметами;
• словесна образа, лайка;
• м'язова напруга;
• підвищення кров'яного тиску.
Допомога у даній ситуації:
1. Зведіть до мінімуму число оточуючих.
2. Дайте постраждалому можливість «випустити пар» (наприклад, виговоритися або «побити» подушку).
3. Доручіть йому роботу, пов'язану з високим фізичним навантаженням.
4. Демонструйте доброзичливість. Навіть якщо ви не згодні з постраждалим, не звинувачуйте його самого, а висловлюйтеся з приводу його дій. Інакше агресивна поведінка буде спрямована на вас. Не можна казати: «Що ж ти за людина!» Слід сказати: «Ти жахливо злишся, тобі хочеться все рознести вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід з цієї ситуації».
5. Намагайтеся розрядити обстановку смішними коментарями чи діями.
6. Агресія може бути погашена страхом покарання:
• якщо немає мети отримати вигоду від агресивної поведінки;
• якщо покарання суворе і ймовірність його здійснення велика.
7. Якщо не надати допомогу розлюченій людині, це призведе до небезпечних наслідків: через зниження контролю за своїми діями людина буде робити необдумані вчинки, може нанести каліцтва собі та іншим.
Частина ІІ. Стратегічна допомога учасникам травматичних подій
1. Допоможіть людині висловити почуття, пов'язані з пережитою подією (якщо вона відмовляється від бесіди, запропонуйте їй описати те, що сталося, свої відчуття в щоденнику або у вигляді розповіді).
2. Покажіть особі, що навіть у зв'язку з найжахливішими подіями можна зробити висновки, корисні для подальшого життя (нехай людина сама поміркує над тим досвідом, якого вона набула в ході життєвих випробувань).
3. Дайте особі можливість спілкуватися з людьми, які разом із нею пережили травматичні події (приміром, обмін номерами телефонів учасників події).
4. Не дозволяйте людині грати роль «жертви», тобто використовувати трагічну подію для отримання вигоди («Я не можу нічого робити, адже я пережив такі страшні хвилини»).
Прояви посттравматичного стресового розладу (ПТСР)
(коли варто звернутися по допомогу до фахівця)
- надмірне збудження (включаючи вегетативну лабільність, порушення сну, тривогу, нав'язливі спогади, фобічне уникнення ситуацій, що асоціюються з травматичною),
- періодичні напади депресивного настрою (притупленість почуттів, емоційна заціпенілість, відчай, відчуття безвиході);
- риси істеричного реагування (паралічі, сліпота, глухота, напади, нервове тремтіння).
Невротичні та патохарактерологічні ознаки стану ПТСР:
- «солдатське серце» (біль за грудиною, серцебиття, уривчастість дихання, підвищена пітливість);
- синдром того, хто вижив (хронічне «почуття провини, що залишився в живих»);
- флешбек-синдром (насильне вторгнення у свідомість спогадів про «нестерпні» події);
- прояви «комбатантной» психопатії (агресивність та імпульсивна поведінка зі спалахами насильства, зловживання алкоголем і наркотиками, безладність сексуальних зв'язків при замкнутості і підозрілості);
- синдром прогресуючої астенії (спостерігається після повернення до нормального життя у вигляді швидкого старіння, падіння ваги, психічної млявості та прагнення до спокою);
- посттравматичні рентні стани (нажита інвалідність з усвідомленою вигодою від належних пільг і привілеїв із переходом до пасивної життєвої позиції).
Якщо не пройти психологічну реабілітацію - з роками стан може погіршитись!
***
ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА МАЙДАНУ працює!
Спрямовуйте тих людей, хто потребує психологічної допомоги, до таких точок прийому:
1. ГОЛОВПОШТАМТ
2. КМДА
3. УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ
4. МИХАЙЛІВСЬКИЙ СОБОР
5. КОМІТЕТ ТЕЛЕ- та РАДІОБАЧЕННЯ
Гаряча лінія: + 380 99 093 80 10 (МТС)
+ 380 68 699 41 71 (Київстар)
+ 380 93 436 67 33 (Life)
Хто хоче записатися на чергування (психологи, психіатри, психотерапевти) - пишіть сюди https://www.facebook.com/profile.php?id=100005047603825
Від себе: В розділі РУХОВЕ ЗБУДЖЕННЯ є пункт «Масажуйте «позитивні» точки.» Якщо я правильно зрозуміла, це ті частини тіла, якими дитина притаскалася до мами в утробі: підошви, верх спини (приблизно лопатки) і потилиця. Але голови треба торкатися з крайньою обережністю, дуже легко і не весь час.