Помріяти
Нерви такі напружені. Час від часу, читаючи новини, ловлю себе на відчутті паніки.
І зараз як ніколи хочеться помріяти.
Що влада прийде до розуму. Що припиняться арешти, тортури і вбивства. Що люди відчують спокій, і впевненість, і радість, і, звісно, сум за загиблими та пораненими. Та все одно матимуть надію. І перестануть боротися, пручатися, опиратися чи наступати. А почнуть працювати задля своєї країни.
А ще в мене зростеться рука. І стане весна. І радість. І ми поїдемо мандрувати нашою Україною. І гулятимемо затишними вуличками міст. І робитимемо дурні фотографії на фоні пам'ятників. Замовлятимемо в кав'ярнях каву і борщ. Сваритимемо дітей, що вони вимастились морозивом. І люди усміхатимуться нам. А ми - їм. Бо всі ми - громадяни України. І всі хочемо одного: миру і злагоди.
І зараз як ніколи хочеться помріяти.
Що влада прийде до розуму. Що припиняться арешти, тортури і вбивства. Що люди відчують спокій, і впевненість, і радість, і, звісно, сум за загиблими та пораненими. Та все одно матимуть надію. І перестануть боротися, пручатися, опиратися чи наступати. А почнуть працювати задля своєї країни.
А ще в мене зростеться рука. І стане весна. І радість. І ми поїдемо мандрувати нашою Україною. І гулятимемо затишними вуличками міст. І робитимемо дурні фотографії на фоні пам'ятників. Замовлятимемо в кав'ярнях каву і борщ. Сваритимемо дітей, що вони вимастились морозивом. І люди усміхатимуться нам. А ми - їм. Бо всі ми - громадяни України. І всі хочемо одного: миру і злагоди.