НИТКИ
НИТКИ
1) Палермський музей маріонеток - місце, в якому будь-яка людина зі смаком до театру має прагнути розпастися на атоми, щоб лишитися в цьому повітрі, загуслому від поглядів рицарів і кентаврів, чортів і матрон, драконів і сажотрусів.
Заснував Музей хірург і антрополог Антоніо Паскуаліно. Тепер тут понад трьох з половиною тисяч ляльок з Італії, Китаю, Бірми, В'єтнаму, Камбоджі, Індії, Туреччини, Греції, Конго і ще казна-звідки.
2) В залі на третьому поверсі - маріонетки й декорації зі спектаклю 1987 року “Машина любові й смерті”, перший акт якого був реконструкцією “Смерті Тентажиля” за Меттерлінком, поставленої легендарним польським режисером Теодором Кантором у 1937 році. Зловісний юнак у чорному, людський кістяк, дерев’яно-металеві абстракції, що символізують минуле. «Й панувала в нас така тиша, що якщо яблуко, налившись соком, падало в саду, всі бігли до вікон дивитися».
3) Традиційну виставу puppi - сицилійських маріонеток - я дивився в маленькому залі через дорогу від кафедрального собору Палермо.
Вочевидь, пуппі були середньовічним аналогом пригодницького кіна. Звісно, є наскрізний сюжет, але головний мотив - двобої на добре освітленій сцені-коробці. Метрові ляльки в яскравих, вирвиоко, костюмах важать не менше 10 кг. Рицарі в обладунках б’ються з рицарями-сарацинами, один з одним і з драконами. Стандарт - не менше 5-6 дуелей. Голоси акторів перебільшено грубі або екзальтовані. Музика в запису. Кожна смерть перетворюється на окремий трюк, персонажі гинуть максимально різноманітно (в ляльках закладені відповідні можливості). Фінал - урочисте вшанування героя, якому віддають принцесу. Блазень виголошує прикінцеву сентенцію. Гора трупів. Хеппі-енд.
4) Ми водимо ляльками. Час водить нами. Ниток над своєю головою не бачить ніхто - ані ми, ані вони.
5) І це добре.
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День», Палермо-Київ
У тексті використано цитату з п’єси Моріса Меттерлінка «Смерть Тентажиля»
1) Палермський музей маріонеток - місце, в якому будь-яка людина зі смаком до театру має прагнути розпастися на атоми, щоб лишитися в цьому повітрі, загуслому від поглядів рицарів і кентаврів, чортів і матрон, драконів і сажотрусів.
Заснував Музей хірург і антрополог Антоніо Паскуаліно. Тепер тут понад трьох з половиною тисяч ляльок з Італії, Китаю, Бірми, В'єтнаму, Камбоджі, Індії, Туреччини, Греції, Конго і ще казна-звідки.
2) В залі на третьому поверсі - маріонетки й декорації зі спектаклю 1987 року “Машина любові й смерті”, перший акт якого був реконструкцією “Смерті Тентажиля” за Меттерлінком, поставленої легендарним польським режисером Теодором Кантором у 1937 році. Зловісний юнак у чорному, людський кістяк, дерев’яно-металеві абстракції, що символізують минуле. «Й панувала в нас така тиша, що якщо яблуко, налившись соком, падало в саду, всі бігли до вікон дивитися».
3) Традиційну виставу puppi - сицилійських маріонеток - я дивився в маленькому залі через дорогу від кафедрального собору Палермо.
Вочевидь, пуппі були середньовічним аналогом пригодницького кіна. Звісно, є наскрізний сюжет, але головний мотив - двобої на добре освітленій сцені-коробці. Метрові ляльки в яскравих, вирвиоко, костюмах важать не менше 10 кг. Рицарі в обладунках б’ються з рицарями-сарацинами, один з одним і з драконами. Стандарт - не менше 5-6 дуелей. Голоси акторів перебільшено грубі або екзальтовані. Музика в запису. Кожна смерть перетворюється на окремий трюк, персонажі гинуть максимально різноманітно (в ляльках закладені відповідні можливості). Фінал - урочисте вшанування героя, якому віддають принцесу. Блазень виголошує прикінцеву сентенцію. Гора трупів. Хеппі-енд.
4) Ми водимо ляльками. Час водить нами. Ниток над своєю головою не бачить ніхто - ані ми, ані вони.
5) І це добре.
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День», Палермо-Київ
У тексті використано цитату з п’єси Моріса Меттерлінка «Смерть Тентажиля»