КРИЛА ТЕРПІННЯ. НОТАТКИ ПРО ПТАХІВ І ЧАС
ДЕНЬ
Літо - вистава і привілей птахів.
Голос першого ранкового птаха - уривчаста нитка, що притягує сон до дійсності. Завтра знову буде день, бо є кому проспівати про його початок.
СЕКУНДА
Існує легенда про щасливе королівство, над яким час не мав влади. Але раз на тисячоліття з країни відлітав птах, який відносив у дзьобі секунду, єдину мить, яка підточувала цю безхмарну вічність.
СИНХРОНІЗАЦІЯ
Моя - як, можливо, і будь-чия - особиста вічність складається з коротких картин-уривків, котрі не завжди мають стосунок одне до одного, але однаково пропікають пам'ять наскрізь.
Наприклад, перший спогад про Петербург - довга біло-золота анфілада на другому поверсі Ермітажу, в її кінці - високе вікно, за яким - хаотичне креслення запушених інеєм гілок, а на них - яскраві пурпурові плями. Я підходжу ближче, ближче і нарешті бачу зграю снігурів - кілька теплих розривів у зимовому повітрі. Я потім ще їздив до Петербургу, але найперша картина - саме ця. Білий коридор, льодяне вікно, розсип снігурів за ним. Пророк Мухамед казав, що кожній людині від народження вищі сили дають у супутники свого птаха. Може, мій птах - снігур.
ВІДЛІК
Ми до них звикли. Вони завжди поруч. Цвірінькають, співають, тьохкають, квокчуть, бігають, літають. Ми, звісно, ними милуємося, і наші сентименти не обходиться без різних соловейків та лебедів. Ми їх розводимо, продаємо і купуємо, їмо їхні яйця і їх самих, тримаємо в клітках заради краси; дехто (чимало) на них полює заради розваги, дехто (мало) насипає їм пшона взимку або ставить для них шпаківні.
Однак, здається, нам на одній планеті затісно. Тільки з VII століття вимерло 86 видів птахів, а сьогодні близько 1200 видів перебувають під загрозою вимирання.
Між тим, вони набагато древніші від нас. Вони напряму походять від динозаврів. Ми для них - молода галаслива популяція двоногих і безкрилих, яка не вийшла навіть з дитячого віку. Інколи дивлюся на їхні цілковито непроникливі, нелюдські обличчя (так, саме обличчя), і думаю, що вони нас просто терплять. Я згадую не фільм Хічкока «Птахи», а оповідання Дафни Дюморьє, за яким цей фільм знятий. Там птахи винищують усіх. Не одне містечко, як у Хічкока, а весь рід людський.
Та й по заслузі.
Дмитро Десятерик, «День»
Літо - вистава і привілей птахів.
Голос першого ранкового птаха - уривчаста нитка, що притягує сон до дійсності. Завтра знову буде день, бо є кому проспівати про його початок.
СЕКУНДА
Існує легенда про щасливе королівство, над яким час не мав влади. Але раз на тисячоліття з країни відлітав птах, який відносив у дзьобі секунду, єдину мить, яка підточувала цю безхмарну вічність.
СИНХРОНІЗАЦІЯ
Моя - як, можливо, і будь-чия - особиста вічність складається з коротких картин-уривків, котрі не завжди мають стосунок одне до одного, але однаково пропікають пам'ять наскрізь.
Наприклад, перший спогад про Петербург - довга біло-золота анфілада на другому поверсі Ермітажу, в її кінці - високе вікно, за яким - хаотичне креслення запушених інеєм гілок, а на них - яскраві пурпурові плями. Я підходжу ближче, ближче і нарешті бачу зграю снігурів - кілька теплих розривів у зимовому повітрі. Я потім ще їздив до Петербургу, але найперша картина - саме ця. Білий коридор, льодяне вікно, розсип снігурів за ним. Пророк Мухамед казав, що кожній людині від народження вищі сили дають у супутники свого птаха. Може, мій птах - снігур.
ВІДЛІК
Ми до них звикли. Вони завжди поруч. Цвірінькають, співають, тьохкають, квокчуть, бігають, літають. Ми, звісно, ними милуємося, і наші сентименти не обходиться без різних соловейків та лебедів. Ми їх розводимо, продаємо і купуємо, їмо їхні яйця і їх самих, тримаємо в клітках заради краси; дехто (чимало) на них полює заради розваги, дехто (мало) насипає їм пшона взимку або ставить для них шпаківні.
Однак, здається, нам на одній планеті затісно. Тільки з VII століття вимерло 86 видів птахів, а сьогодні близько 1200 видів перебувають під загрозою вимирання.
Між тим, вони набагато древніші від нас. Вони напряму походять від динозаврів. Ми для них - молода галаслива популяція двоногих і безкрилих, яка не вийшла навіть з дитячого віку. Інколи дивлюся на їхні цілковито непроникливі, нелюдські обличчя (так, саме обличчя), і думаю, що вони нас просто терплять. Я згадую не фільм Хічкока «Птахи», а оповідання Дафни Дюморьє, за яким цей фільм знятий. Там птахи винищують усіх. Не одне містечко, як у Хічкока, а весь рід людський.
Та й по заслузі.
Дмитро Десятерик, «День»