ВОНИ ПРОСТО ТАК НЕ ЗДАДУТЬСЯ
ВОНИ ПРОСТО ТАК НЕ ЗДАДУТЬСЯ
Так, скасували «наклеп». Проголосували за зняття з розгляду закону, згідно з яким найдрібніша чиновницька сошка могла запроторити журналіста на три роки за будь-яку критику на свою адресу. Радісна новина? Безумовно. Можна розслабитися? Ні.
Ось віддали голоси - 349, сліпуча одностайність. Хтось проголосував за переконаннями. Більшість - тому що їм скомандували. Голосували як завжди - бігали «піаністи», розсовували картки за відсутніх (звісно, з надзвичайно поважних причин) колег-депутатів. Третина опозиційних депутатів, між іншим, взагалі була відсутня. Ладно, проголосували, і добре.
Однак та політична сила, що власне ініціювала цей закон і що не втомлюється твердити тупо-радянське «демократія - не вседозволеність», нікуди не ділася. Все так само при владі. І ніщо не заважає їм знову подати подібний закон, тільки під іншою назвою, на розгляд «піаністів» і протягти його тишком-нишком; он вже Олена Бондаренко проговорилася, що Партія регіонів не гарантує, що не повернеться до цього питання знову. А ще лишається на розгляді закон про мирні зібрання, після ймовірного прийняття якого у нас, як у Росії чи Білорусі, опозиційну демонстрацію або мітинг провести буде неможливо.
Звісно, скасування ідіотського закону стало можливим завдяки вражаючій журналістській солідарності - принаймні солідарності друкованих і інтернет-ЗМІ, котрі повиходили або з відповідними закликами, або з білими обкладинками. Але не всюди і не завжди ця солідарність діє: телеканал ТВі влада вже майже повністю задавила, але чи можете ви уявити, щоб «1+1», «Інтер» або «УТ-1» випустили в ефір порожню картинку на знак протесту?
Поки що маємо те, що маємо. Корумпованому режиму не дали озброїтися ще однією палицею, якою можна було б лупцювати без жалю і розбору всіх незгодних. Але арсенал у них чималенький, і в засобах вони не соромитимуться доти, доки почуватимуться безкарно. В цьому можна пересвідчитися незабаром: через три з половиною тижні вибори. Може, до речі, тому і скасували «наклеп»: перелякалися, що цю зброю під час кампанії можуть використати і проти них. Та то вже з царини припущень.
От не хочеться виглядати таким собі невиправним песимістом, так я таким і не є. Просто чомусь не полишає відчуття, що це перемога хай важлива, але не остаточна.
Дмитро Десятерик
Так, скасували «наклеп». Проголосували за зняття з розгляду закону, згідно з яким найдрібніша чиновницька сошка могла запроторити журналіста на три роки за будь-яку критику на свою адресу. Радісна новина? Безумовно. Можна розслабитися? Ні.
Ось віддали голоси - 349, сліпуча одностайність. Хтось проголосував за переконаннями. Більшість - тому що їм скомандували. Голосували як завжди - бігали «піаністи», розсовували картки за відсутніх (звісно, з надзвичайно поважних причин) колег-депутатів. Третина опозиційних депутатів, між іншим, взагалі була відсутня. Ладно, проголосували, і добре.
Однак та політична сила, що власне ініціювала цей закон і що не втомлюється твердити тупо-радянське «демократія - не вседозволеність», нікуди не ділася. Все так само при владі. І ніщо не заважає їм знову подати подібний закон, тільки під іншою назвою, на розгляд «піаністів» і протягти його тишком-нишком; он вже Олена Бондаренко проговорилася, що Партія регіонів не гарантує, що не повернеться до цього питання знову. А ще лишається на розгляді закон про мирні зібрання, після ймовірного прийняття якого у нас, як у Росії чи Білорусі, опозиційну демонстрацію або мітинг провести буде неможливо.
Звісно, скасування ідіотського закону стало можливим завдяки вражаючій журналістській солідарності - принаймні солідарності друкованих і інтернет-ЗМІ, котрі повиходили або з відповідними закликами, або з білими обкладинками. Але не всюди і не завжди ця солідарність діє: телеканал ТВі влада вже майже повністю задавила, але чи можете ви уявити, щоб «1+1», «Інтер» або «УТ-1» випустили в ефір порожню картинку на знак протесту?
Поки що маємо те, що маємо. Корумпованому режиму не дали озброїтися ще однією палицею, якою можна було б лупцювати без жалю і розбору всіх незгодних. Але арсенал у них чималенький, і в засобах вони не соромитимуться доти, доки почуватимуться безкарно. В цьому можна пересвідчитися незабаром: через три з половиною тижні вибори. Може, до речі, тому і скасували «наклеп»: перелякалися, що цю зброю під час кампанії можуть використати і проти них. Та то вже з царини припущень.
От не хочеться виглядати таким собі невиправним песимістом, так я таким і не є. Просто чомусь не полишає відчуття, що це перемога хай важлива, але не остаточна.
Дмитро Десятерик