Н. 3 роки

May 04, 2013 18:07

Рівно три роки тому дещо сильно збило мене і особисто мою життєву лінію вбік. Я зараз поринула в подорожі, я кинула брейк, повитирала багато зв'язків із тих часів, щоб не було відчуття, що ми можемо перетнутися, я все рідше їздила до Львова, щоб не бачити його будинок, ходила на стенд через Сахарова, я багато передумала за ці три роки, перестрибувала з можливості в можливість, повністю розчарувалася в чоловіках, лишила їх лише як друзів - чим шалено задоволена й радісна, мене більше не турбують питання хронотопів та Н. як сутність, поки а) не починають стрибати гормончики, б) я не напиваюся до певної веселої стадії та в) не настає якась чергова відлікова дата... як сьогодні.
Три роки тому ми бачилися востаннє. Дарина з Андрієм знімали мене опівночі, сп'янілу від угорського вина й істерики. Ми ночували просто навпроти Порохової вежі, я все ще вірила, що це тільки початок. Так от. Минуло три роки. За цей час він повністю заблокував мене у всіх соціальних мережах, боючись навіть уявити, що я десь випадково дамся знати, чоловік-боягуз - це моя улюблена категорія, та. На його День народження я таки написала листа без підпису, який надіслала в Канаду. Так, якщо говорити словами Свєти, пробую закрити останній гештальт. Але судячи з того, що і а), і б), і в) надалі спрацьовують однаково якісно, гештальт лишився не закритим. Або лист не відкритим.  Або ми таки дійсно колись мусимо перетнутися на вулицях Львова, або я й далі ідіотка. Інших пояснень у мене нема.

любов, він, дивне

Previous post Next post
Up