Друзі
Учора ми, я і Свєта, нарешті побачилися знову з Мариною. І хай їй довелося подолати насправді величезні труднощі, вона таки тут, в
Україні, і це найголовніше. Ми зустрілися на вокзалі, з нею було німецьке шампанське, яке мав би пити сам Моцарт, а пили ми утрьох, і це панічно нагадувало ті щасливі часи, коли ми були завжди разом, фізично, духовно, душевно. Ми вірили, любили, мріяли, сподівалися. Багато що змінюється, ми змінюємося, але й зараз, зустрічаючись раз на півроку, наче стираємо цей час, в який ми тепер не-разом, не-мріємо, не-говоримо, не-віримо або робимо-вигляд-що-віримо. Колись, коли в мене буде більше вільного часу, я обов'язково напишу або зніму якесь-там-бюджетне кіно про нас - отаких, які є, які були, якими будемо. Бо ми будемо вічно.
Україні, і це найголовніше. Ми зустрілися на вокзалі, з нею було німецьке шампанське, яке мав би пити сам Моцарт, а пили ми утрьох, і це панічно нагадувало ті щасливі часи, коли ми були завжди разом, фізично, духовно, душевно. Ми вірили, любили, мріяли, сподівалися. Багато що змінюється, ми змінюємося, але й зараз, зустрічаючись раз на півроку, наче стираємо цей час, в який ми тепер не-разом, не-мріємо, не-говоримо, не-віримо або робимо-вигляд-що-віримо. Колись, коли в мене буде більше вільного часу, я обов'язково напишу або зніму якесь-там-бюджетне кіно про нас - отаких, які є, які були, якими будемо. Бо ми будемо вічно.