сон
зовсім забула розповісти про незрозумілий сон, який сьогодні перед ранком побачила.
наше село, на порозі будинку наша сусідка розмовляє з мамою, трохи бідкається за те, що було прихворіла. я заходжу до нас у хату, проходжу в кімнату, де ми з братом тепер спимо, і тут мене починає якось ковбасити. меблі стоять так, як були за живих дідуся й бабусі... я ступаю на килим - і відчуваю, що ноги аж вібрують, я проходжу далі до ліжок - і відчуваю, як мене просто реально наче відштовхує від землі... і я дійсно починаю ширяти під стелею... ледь спускаю себе вниз, знаходжу кілька голок, ввіткнутих у килим у місцях. де ноги гудять найбільше. магнітність зменшується. біжу на вулицю, кличу маму й сусідку, ті приходять у кімнату. я показую їм, що зі мною тут коїться. на них чомусь ця штука з вібраціями не діє... я знаходжу ще кілька голок. якось до мене доходить, що всі ці голки - не нам, а сусідці насправді. бо з тим, як я їх виймала з килима, їй ставало все краще. хоча вона спершу відхилялася, мовляв, їй уже й так краще. я витягла пару голок - і знову пішла до ліжка, на цей раз сила була вже вдвічі менша, і я піднялася тільки на метр, не більше. зайшов тато, зразу огокнув і сказав, що то реально зурочення, тільки через третіх осіб, певно%)
сон закінчувався тим, що я шукаю останні пару голок, які лишилися, і водночас і наче рада, і наче й трохи засмучена, що літати так прикольно більше не зможу.
голки, певно, наснилися через те, що вчора в метро їх продавала одна жіночка за 10 грн 55 штук чи щось таке.
зурочення - можливо, що якісь останні зовнішні нагадування з фольклору абощо.
а от польоти і а-ля магнітні вібрації пояснити не можу))))
наше село, на порозі будинку наша сусідка розмовляє з мамою, трохи бідкається за те, що було прихворіла. я заходжу до нас у хату, проходжу в кімнату, де ми з братом тепер спимо, і тут мене починає якось ковбасити. меблі стоять так, як були за живих дідуся й бабусі... я ступаю на килим - і відчуваю, що ноги аж вібрують, я проходжу далі до ліжок - і відчуваю, як мене просто реально наче відштовхує від землі... і я дійсно починаю ширяти під стелею... ледь спускаю себе вниз, знаходжу кілька голок, ввіткнутих у килим у місцях. де ноги гудять найбільше. магнітність зменшується. біжу на вулицю, кличу маму й сусідку, ті приходять у кімнату. я показую їм, що зі мною тут коїться. на них чомусь ця штука з вібраціями не діє... я знаходжу ще кілька голок. якось до мене доходить, що всі ці голки - не нам, а сусідці насправді. бо з тим, як я їх виймала з килима, їй ставало все краще. хоча вона спершу відхилялася, мовляв, їй уже й так краще. я витягла пару голок - і знову пішла до ліжка, на цей раз сила була вже вдвічі менша, і я піднялася тільки на метр, не більше. зайшов тато, зразу огокнув і сказав, що то реально зурочення, тільки через третіх осіб, певно%)
сон закінчувався тим, що я шукаю останні пару голок, які лишилися, і водночас і наче рада, і наче й трохи засмучена, що літати так прикольно більше не зможу.
голки, певно, наснилися через те, що вчора в метро їх продавала одна жіночка за 10 грн 55 штук чи щось таке.
зурочення - можливо, що якісь останні зовнішні нагадування з фольклору абощо.
а от польоти і а-ля магнітні вібрації пояснити не можу))))