це...
Абсолютно випадково так сталося, що завтра зранку о 9й ми зі Свєтою валимо до Львова на день раніше. І це є добре.
Мені досі якось не по собі, я почуваюся шалено виснаженою, вичавленою, стомленою і розбитою. І це є погано.
У мене вперше, певно, немає ніяких планів на Львів. І ніяких очікувань. Місто ризикує. І це є інтригуючим.
Я хочу виспатися, вимріятися і визріти. І це є логічним.
Бракує вільного часу, сил і натхнення. Це осінь. Це ще не зима, що б ви мені не казали.
Мені досі якось не по собі, я почуваюся шалено виснаженою, вичавленою, стомленою і розбитою. І це є погано.
У мене вперше, певно, немає ніяких планів на Львів. І ніяких очікувань. Місто ризикує. І це є інтригуючим.
Я хочу виспатися, вимріятися і визріти. І це є логічним.
Бракує вільного часу, сил і натхнення. Це осінь. Це ще не зима, що б ви мені не казали.