Дніпро, проблемки, втома...
Ой, людоньки… Фігня у мене повна з тим інетом на телефоні. Один Київстар і буде виручати, коли що… І то після опівночі, бо так дешевше…)
Сьогодні тато вирішив витягти нас на річку… Знову не послухали мене. По-перше, в тому, що поперлися до Дніпра, а не на Міністерку. По-друге, таки дійсно почався дощ… Але головне, що тато залишився задоволений: вибралися усією сім’єю перед нашим із Данею від’їздом (він також їде до табору, але не зі мною))).
Сильно засмутила нахабність місцевих крутеликів, які викупили територію за конефермою, але забули про закон, за яким 150 метрів від берега залишаються нейтральними, себто придатними для всезагального користування. Зараз на території, що раніше біла дуже класним місцем для відпочинку, масово будують котеджі. А на пляжі затоки й Дніпра вже не пускають (хоча попередження семи охоронців моїх батьків не зупинило: ми таки потрапили до Дніпра)). Оце й бісить. На наше улюблене місце відпочинку вже за пару місяців пройти буде просто неможливо (місцеві баблоноси вже потроху огороджують своє майно більш серйозним парконом).
Ще сьогодні пощастило побачити доволі прикольну картину: на одному березі й половині Дніпра йде сильний дощ, на іншій - сяє сонечко. Половина річки усипається великими краплями, інша - абсолютно спокійно за цим спостерігає))
Зараз збираю речі до табору... Настрій не дуже. Може, через те, що під дощем пересиділи. А може, через те, що встала зарано...