початок страшного

May 18, 2010 17:18

Ну що я такого зробила? ну що? невже я не можу нормально попрощатися? просто попрощатися - і все? не як на горі. не як у потязі. просто попрощатися.
Я маю бути сильною. Я маю бути сильною... Я маю бути сильною?!! Як??? навчіть. коли він не сьогодні, так завтра полетить звідси. коли я про це дізнаюся від Санича, і то геть випадково. І коли він онлайн, а я не можу нічого йому написати, бо болить, болить, болить... і яка кому різниця зараз до мене? і що мені робити в цьому світі? і як чекати? і на що? і чому все так? і що я маю робити? що? писати йому чи дзвонити? їхати чимдуж в аеропорт і сидіти там до втрати свідомості й пульсу? ревіти перед телефоном, щосекунди чекаючи на його дзвінок? вірити в щось? кричати десь на горі в дощ від болю й патоки? пити? робити вигляд, що мене це зовсім не зачіпає? що це не я вишивала сорочку з найтеплішими і найщирішими думками, з любов'ю, якої він ніде й ніколи більше не отримає? що мені робити? ну скажіть. що? морозить, все тіло трусить, назріває одна з найкрутіших істерик за цей рік. А в мене вдома навіть валеріянки нема. нічого нема. тепер зовсім нічого нема. зовсім... зоооовсіііім...
ну що ж я тобі таокго поганого зробила? що??? невже я не заслужила на один-єдиний дзвінок?.. на один останній дзвінок... на один... на...

Канада, любов, він

Previous post Next post
Up