Mar 18, 2010 14:19
Пишіть мені листи... Будь ласка! я вас благаю.
У мене таке враження, що інакше мене не витягнути, що я загрузну в снах і мріях, у спогадах - і помру без під колесами машини чи в лікарні. Мені так погано зараз... як ніколи, певно. Щодня все гіршає і гіршає, засмоктує у патоку, болить у грудях... Щодня все серйозніше й ґрунтовніше. Щодня я відчуваю, що, що б не робила, почуття тільки сильнішають, в'їдаються всередину... Мені стає страшно. Бо йому на все байдуже. Бо він, здається, уже забув про мене. Ми не чулися 10 днів.
Пишіть мені листи - байдуже, що в них буде. Тільки пишіть. Я ніколи вас про таке не просила. І певно, не проситиму більше. Але мені зараз так потрібна ваша допомога. Будь ласка.
Сьогодні роковини смерті мого дідуся. Він так рідко снився мені... А він мене дуже любив. Якщо щось мене в житті й спиняло раніше від необачностей, то тільки те, що я знала - він із бабусею все бачать, а потім, коли я помру й ми зустрінемося, вони мене відчитають за все, що я коїла дурного. А тепер мені вже не спиняє нічого. Я просто боюся, що скоро розірветься серце. Тільки пишіть мені, чуєте? будь ласка...
смерть,
сумно,
любов,
друзі