Swinging London и бунт немецких гимназистов
В данном отрывке из романа «Даниэла» рассказывается, как новая молодёжная мода (так называемый Swinging London) повлияла на умы западногерманской молодёжи середины 60-х годов прошлого века, что послужило одной из предпосылок «Великой Культурной Революции» конца 60-х годов.
Минали роки. У старших класах вже розпочиналася спеціалізація. Томас обрав собі інженерно-технічний профіль, натомість Даніелу до техніки не тягнуло взагалі. В усіх природничих науках вона була дуже слабенькою. Томас її навіть завжди підтягував з математики та фізики, адже в ґімназіях вчителі не вельми охоче пояснювали учням навчальний матеріал - тільки вимагали. Проте в усіх гуманітарних науках Даніела була поза конкуренцією й так само підтягувала свого брата - попри той факт, що той був на півтора роки старшим за неї. Через це Даніела вирішила обрати собі загальногуманітарний, тобто історико-юридичний профіль. Їй хотілося бути або юристом, або політологом, або соціологом.
Ну, а літній відпочинок родина Касперів тепер реґулярно проводила десь на середземноморському узбережжі, звідки Даніела з Томасом завжди приїздили з дуже гарною бронзовою засмагою. Довго ще після цього Томас ходив до школи в коротких шортах, демонструючи цю засмагу. Та й Даніела зовсім іще не поспішала ховатися в осінні одежини.
Ішов 1964 рік. Даніела вже була сімнадцятирічною дівчиною. Як і завжди, в серпні розпочався новий навчальний рік. Для Томаса він був вже останнім, випускним, адже через рік він мав вже закінчити ґімназію. А Даніела пішла до передостаннього, дванадцятого класу. У перший день нового навчального року вона одяглася в молочно-білу сукню до колін, без рукавів, але з повністю закритими плечима та з широким шкіряним поясом, після чого взулася в білі балетні капці. Приблизно в такому вигляді прийшла до ґімназії й переважна більшість дівчат. А ось Марта Брайтман, одна з найкращих подруг Даніели, буквально шокувала всіх своїм зовнішнім виглядом - тільки-но вона перетнула шкільний поріг. На Марті була біла блузка зі смугастою краваткою як у чоловіків, чорні лакові бальні черевики на масивних підборах та дуже коротка картата твідова спідниця - перша міні-спідниця в ґімназії.
- Я щойно з Лондона, - пояснила вона, коментуючи своє не вельми звичне вбрання. - Майже всі лондонські дівчата тепер ходять у таких коротких спідницях. Це зараз дуже модно!
- Йой, цей Swinging London! - вигукнула Луїза Ковальскі, ще одна подруга Даніели. - Як тобі пасує ця спідниця! Ти, напевно, побачила це на Carnaby Street155.
- Саме там, - підтвердила Марта. - Й не лише там. Зараз практично всі англійські дівчата перейшли на такий короткий стиль.
- Дуже елеґантно! - вигукнула Даніела. - Я теж хочу дотримуватися такого стилю!
- Там, у Лондоні, є така дизайнерка Мері Квант, - повідомила Марта, витягши зі свого портфеля кілька чисел британського модного часопису «Queen». - Дивіться, що зараз у Лондоні пропонують. Тепер саме Лондон, а не Париж, стає провідним центром світової моди. Саме звідти йдуть усі нові модні тенденції - особливо це стосується молодіжної моди.
Зачаровані дівчата миттєво порозбирали часописи та почали з великою цікавістю дивитися на світлини з британськими фотомоделями. Особливу увагу дівчат притягала Джін Шрімптон - найпопулярніша тодішня фотомодель, котру численні засоби масової інформації називали «обличчям шістдесятих років». Тодішніх дівчат із багатьох країн світу вона буквально заворожувала - вони намагалися наслідувати свого кумира буквально в усьому: одягатися як Джін Шрімптон, носити зачіски як у Джін Шрімптон… Ось і Даніела, подивившись на ті світлини, одразу ж дійшла висновку: це саме її стиль.
Не меншу цікавість викликала й Твіґґі з її «хлопчачим» іміджем та короткою зачіскою. І хоча Даніела була у великому захопленні від вбрання цієї акторки та фотомоделі, проте обрізати своє довге волосся, аби зробити собі зачіску «під Твіґґі» Даніела зовсім не збиралася.
Пролунав дзвоник. Перший урок у навчальному році - за традицією - проводили класні керівники, аби привітати учнів із початком нового навчального року та вирішити водночас цілу низку організаційних питань.
Побачивши Марту, Фрау Ауербах, класний керівник у класі, в котрому навчалися Даніела та Марта, буквально вибухнула гнівом.
- А це що за цирк такий? - суворо запитала вона. - Брайтман, хто Вам дав право влаштовувати у школі такий стриптиз?
- Це не стриптиз, - намагалася виправдатися Марта. - То є цілком нормальний стиль одягу. Зараз такі короткі спідниці є дуже модними. Покажіть нам усім, будь ласка, той документ, котрий реґламентує довжину спідниці у школі.
- Не смійте наслідувати цих англійців! - гнівно вигукнула Фрау Ауербах, демонструючи водночас власну обізнаність у сучасних модних віяннях. - Вони двадцять років тому наше місто з землею зрівняли - як і сотні інших німецьких міст! Я забороняю вам усім поширювати у школі шкідливу англійську моду!
- Ми ліпше приходитимемо з червоно-білими пов’язками! - викрикнув хтось із хлопців на задніх рядах. - А також у брунатних сорочках із чорними краватками та в чорних шортах156!
- Чуєте, Брайтман! - звернулася Фрау Ауербах до Марти. - Щоб завтра Ви прийшли у спідниці нормальної довжини. Інакше Ви ризикуєте вилетіти з ґімназії неначе пробка з шампанської пляшки! Тоді Ви до жодного вишу не вступите!
На перерві хлопці та дівчата почали підходити до Марти та підбадьорювати її.
- Не звертай увагу на цю нацистку! - промовив Арнольд, погладивши Марту по спині. - Вона розпочинала свою вчительську кар’єру ще у тридцяті роки. Їй просто важко перебудуватися.
- А що, якщо завтра ми всі прийдемо до школи в коротких спідницях? - підкинула ідею Даніела. - Усе одно, всіх вони не виключать із ґімназії. Та й взагалі, нема жодного закону, жодних розпоряджень, котрі б забороняли приходити до школи в коротких спідницях!
Прийшовши додому, Даніела почала шукати в своєму ґардеробі якісь старі спідниці, різати котрі було не шкода. Відшукавши одну таку чорну спідницю, вона взяла ножиці та обрізала її наполовину. Підшивши її поділ, вона наділа її на себе, а потім встала перед дзеркалом. Обрізана спідниця прикривала тепер стегна Даніели менш ніж на чверть. Із літньою засмагою поєднання короткої спідниці та білої блузки виглядало особливо елеґантно та сексуально.
- Те що треба! - вигукнула Даніела. - Так завтра й піду до ґімназії - на злість цій Фрау Ауербах.
Наступного дня до ґімназії в міні-спідницях прийшли всі дівчата з класу, в котрому навчалися Даніела та Марта.
- Це що таке робиться? - обурено закричала Фрау Ауербах, побачивши зовнішній вигляд усіх дівчат у класі. - Це, що, бунт? Чи, може, колективна змова проти шкільного порядку?
- А Ви покажіть нам, будь ласка, закони чи розпорядження, в котрих реґламентується довжина спідниць у школярок, - заступився за дівчат Міхаель Штраус, котрий перебував із Мартою в дуже тісних стосунках. - Ми будуємо правову державу. Якщо закон щось забороняє, тоді ми всі цій забороні підкоримося. А ні - так у нас дозволено все, що не заборонено.
- Який Ви розумний, Штраус! - пробуркотіла Фрау Ауербах. - Я відчуваю, що ґімназію в цьому класі закінчать лише хлопці - та й то, не всі. А дівчата нехай котяться до Hauptschule! … Що я кажу, в Hauptschule лише дев’ять класів… Нехай ідуть працювати простими робітницями, якщо вони звикли так вимагати собі права!
- А Ви свій членський квиток НСДАП спалили, чи надійно заховали, чекаючи на кращі часи? - вигукнув іще хтось із хлопців.
- А за такі слова Ви вже просто зараз ризикуєте вилетіти зі школи! - роздратовано вигукнула Фрау Ауербах. - Я вже зараз іду за директором!
Через кілька хвилин Фрау Ауербах повернулася до класу разом з директором ґімназії.
- Ось, - заявила Фрау Ауербах, показуючи на Марту, - ця учениця вчора спричинила хаос в усьому нашому класі, з’явившись до школи в міні-спідниці. Уся ця зараза йде з Лондона та з-за океану! Я вимагаю негайно це заборонити! Адже сьогодні вже всі дівчата з’явилися в таких коротких спідницях! Ця епідемія поширюється зі швидкістю пожежі в евкаліптовому лісі! Треба негайно це припинити!
- Поясніть, будь ласка, - вступився за всіх дівчат Міхаель, - на якій підставі Ви збираєтеся заборонити дівчатам проявляти свою індивідуальність? Чи, може, ми знову повернемося до казармових порядків у школі.
- Заспокойтеся, будь ласка! - сказав директор. - Дозвольте мені все пояснити.
Проте ніхто в класі вже не бажав слухати ані директора, ані, тим більш, Фрау Ауербах. Ситуація виходила з-під контролю.
- Геть прусські порядки! - кричали як хлопці, так і дівчата. - Геть казармовий лад! Геть вчителів-нацистів!
Урок було зірвано. А наступного дня майже всі старшокласниці з’явилися до ґімназії в міні-спідницях чи міні-сукнях. В декого з дівчат оті спідниці та сукні були настільки короткими, що вони зовсім не прикривали стегна та навіть демонстрували спідню білизну. У стінах школи назрівали справжні заворушення.
Упродовж якихось лічених днів у ґімназії було створено страйковий комітет. Серед вимог страйкарів було, по-перше, скасування прусських порядків у школі; по-друге - усунення всіх учителів, що починали свою педагогічну кар’єру за часів Третього Рейху; по-третє - скасування будь-яких обмежень у зовнішньому вигляді. Протягом наступних трьох днів ніхто занять не відвідував - усі страйкували.
- Ці хамелеони, - заявляли юні оратори, - за часів Гітлера звеличували арійську расу та прищеплювали школярам звірячу ненависть до євреїв. Тепер вони пристосувалися до сучасних умов та навчають нас демократичним цінностям. Геть хамелеонів! Геть учорашніх нацистів!
- Геть! - підтримував їх натовп.
Відділ освіти мусив піти з ґімназистами на компроміс. Звичайно ж, звільнити всіх «нацистських» вчителів було неможливо, проте чиновники пообіцяли скасувати нічим не обґрунтовані обмеження щодо зовнішнього вигляду та етики взагалі. То була хоч і скромна, але, все-таки, перемога.
Оскільки ніякої заборони щодо міні-спідниць та міні-суконь вже не було, кількість дівчат, одягнених у такі короткі одежини, різко знизилася, адже той плід вже не був таким солодким. Натомість усе частіше дівчата починали приходити на заняття у штанях. Вчителям та шкільній адміністрації такий стиль одягу був, звичайно ж, зовсім не до вподоби, проте ніхто тепер ніякого опору тим новим віянням у моді не чинив - аби не нариватися на нові учнівські заворушення.
А тим часом Західною Німеччиною, як і Західною Європою в цілому, поширювалася перші молодіжні субкультури - Youthquake та Mod, - котрі, знову-таки, походили з Лондона. Усе більше ґімназистів приєднувалися до тих субкультур. Даніела так само прийняла ті стилі з величезним ентузіазмом. Непомітно модним ставало все те, що ще кілька років тому молоддю рішуче відкидалося як атрибути дитинства: короткі спідниці, короткі сукні, гольфи, чоловічі шорти. Тепер усе це ставало модним і після конфірмації. З іншого боку, підлітки до конфірмації все частіше починали в одязі наслідувати дорослих. Межа, що відокремлювала дитячий та дорослий стилі одягу, поступово зникала.
Аби не виглядати аж надто роздягненими в суперкоротких спідницях та сукнях, дівчата все частіше взувалися у високі чоботи до колін. Саме так почала робити й Даніела: все частіше вона приходила до ґімназії в міні-спідницях чи в міні-сукнях та в чоботях.
А коли школярам виповнювалося вісімнадцять років, усе частіше вони проводили суботні вечори в нічних клубах та дансинґах, звідки поверталися допіру під ранок. Західна молодь ставала все розкутішою. А на горизонті вже підіймалася Велика Сексуальна революція - з вільною любов’ю, з відвертою еротикою. Молода ґенерація без жалю ламала всі усталені стереотипи та нічим не обґрунтовані табу. Західне суспільство поступово змінювалося, ставало зовсім іншим.
