21/12
1. Зранку зробила зарядку у два підходи, уух, давно знала, що ефективність фізичних навантажень зростає в рази, якщо їх проводити циклічно. друге коло далось важче, але і вдвічі додало енергії.
2. Цей пункт я хочу присвятити старшому братику - в мене їх два і обидва дуже хороші, але сьогодні саме за Сергія цілий день дякую Богові. Вранці, дорогою на роботу ми попали в дтп - не працював світлофор на перехресті і через деяку неуважність так сталось, що в нас врізався автобус з пасажирами. Все пройшло так раптово, що я злякалась аж через кілька хвилин. Всі цілі і здорові, розбиті тільки боки авто і автобуса. Але тут про інше. Якби я вийшла хоч на хвилинку раніше - брат не мусів би заїжджати за мною аж до будинку, якби я не заговорювала його непотрібними дрібницями, а уважно слідкувала за дорогою як штурман - напевне цього можна було б уникнути. А Сергій зовсім не сердився, не дорікав. Навпаки був спокійним і відправляв мене на роботу, мовляв, чого тут чекати з ним, ДАІ хто зна коли могла приїхати. Сергій майже кожного дня забирає мене на роботу - ми живемо в одному районі і працюємо теж в одному районі, якщо тільки дозволяє час - безвідмовний у побутових моїх потребах, щирий коли ділиться думкою і чистий серцем. Я це мало ціную, сприймаю як таке, що саме собою повинно бути.
Даїшників ми таки разом дочекались, залишилось ще багато формальностей, та то все поправиме.
Так хочеться, щоб і цей урок залишив добрий слід в моїй голові - цінувати тих, хто реально поруч.
3. Потім був традиційно парк і традиційно свіжий салат, тільки з додаванням руколи:
4. Очікую на спокійний вечір...
2. Цей пункт я хочу присвятити старшому братику - в мене їх два і обидва дуже хороші, але сьогодні саме за Сергія цілий день дякую Богові. Вранці, дорогою на роботу ми попали в дтп - не працював світлофор на перехресті і через деяку неуважність так сталось, що в нас врізався автобус з пасажирами. Все пройшло так раптово, що я злякалась аж через кілька хвилин. Всі цілі і здорові, розбиті тільки боки авто і автобуса. Але тут про інше. Якби я вийшла хоч на хвилинку раніше - брат не мусів би заїжджати за мною аж до будинку, якби я не заговорювала його непотрібними дрібницями, а уважно слідкувала за дорогою як штурман - напевне цього можна було б уникнути. А Сергій зовсім не сердився, не дорікав. Навпаки був спокійним і відправляв мене на роботу, мовляв, чого тут чекати з ним, ДАІ хто зна коли могла приїхати. Сергій майже кожного дня забирає мене на роботу - ми живемо в одному районі і працюємо теж в одному районі, якщо тільки дозволяє час - безвідмовний у побутових моїх потребах, щирий коли ділиться думкою і чистий серцем. Я це мало ціную, сприймаю як таке, що саме собою повинно бути.
Даїшників ми таки разом дочекались, залишилось ще багато формальностей, та то все поправиме.
Так хочеться, щоб і цей урок залишив добрий слід в моїй голові - цінувати тих, хто реально поруч.
3. Потім був традиційно парк і традиційно свіжий салат, тільки з додаванням руколи:
4. Очікую на спокійний вечір...