Прийоми для приймання рішень. Інструкція
Он занят игрой
И каждый второй
Да каждый второй замедляет свой шаг
Но только не я
Я весел и пьян
Я только сейчас начинаю дышать
Минуту еще, мой ветер не стих
Мне нравится здесь в Королевстве Кривых.
.
Рішення.
Виявляється, у мене є схема.
Коли треба прийняти рішення.
Закинути відносини, піти з роботи.
Вирішити, куди рухатися далі і т.п.
Я тільки сьогодні доперла, що це чудєсна просто інструкція.
Мене інколи питають небайдужі але рідкі люди: що ти робиш, аби прийняти якесь рішення?
Найпростіше на гарячу голову чудити всяку срань, за яку потім доведеться вибачатися (якщо совість є). А можна на жопі рвучи волосся бігати по колу з криками шодєлать-шодєлать!!!!
То я пробувала вже. Фігня, скажу я вам, ще та )).
Треба себе слухати. Слухати саме себе, а не голос псіхів, нервів чи совісті. Це все зовнішні фактори. Треба навчится бути чесним самому з собою. А для цього просто треба себе послухати.
Коли нікого нема навколо, або ж загубившись у натовпі. Або в дорозі. Кому як
Або навіть так:
Оказывается, есть такая не то примета, не то просто городская легенда - если ищешь ответ на какой-то вопрос, хочешь узнать что-то важное или, скажем, совета спросить, иди на улицу Всех Святых, ходи по ней туда-сюда, думай свою думу и слушай внимательно, рано или поздно дадут тебе ответ человеческим голосом, главное - не прохлопать, потому что повторять никто не станет. (це у Фрая так, а я ще не пробувала. хоча варіант цікавий знайти у Луцьку таку вуличку)....
Треба бути уважним, або послухати не свою істерику, а саме себе: тихий голос у собі.
І як тільки ти навчишся чути й слухати його - все стане на свої місця.
а шоб себе послухати, треба остудити башку і жопу (варіантів багато)
і викинути всякі страхи: а шо скажуть, шо подумають, а що якби.
Я читаю Макса Фрая - Сказки Старого Вильнюса. Це чудові речі, які так хочеться прочитати навзрид. Захлинутися тим текстом і словами. Але ж нє.
Читаю потихеньку, бо ж більше трьох частин ще не написали, а що буде - коли я одним махом рррраз! - і вичитаю все до останньої букви???
І така там файна філософія, і гіркість,і магія, якої не вистачає, і таємниці, і смішність (о, нове слово!) і все на світі, що остуджується голова і негативні емоції. І розслабляєшся. І добре чути тебе. І чуєш ти.
Так треба робити. Аби бувало ОСЬ ТАК. І просто не боятися бути щасливими. А в нашому світі це ппц як важко. Тому що живемо ми у світі глухих. Царстві німих. І так мало в цьому всесвіті тих, хто хоче залишитися в королівстві кривих )