Мова про мову
Доробок законопроектів поповнився черговим популістсько-політичним текстом Закону "Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні" за авторством опозиційних депутатів Яворівського, Матіос та Фаріон. Повний текст законопроекту на сайті Верховної Ради. Текст майже дослівно дублює законопроект Головатого, підготовленому у попередньому скликанні ВР, зовсім не в руслі лінії партії фракції, до якої він належав. Одразу скажу, що авторів поважаю, і тому вважаю за необхідне звернути увагу і покритикувати статтю, на яку я завжди звертаю в аналогічних законопроектах.
"Стаття 38. Мова кінематографу
1. Виробництво фільмів в Україні за кошти державного бюджету України здійснюється виключно українською мовою.
2. Усі іноземні фільми, які розповсюджуються та демонструються в Україні, повинні бути дубльовані українською мовою.
3. Кінотеатри можуть демонструвати іноземні фільми мовою оригіналу, супроводжуючи субтитруванням українською мовою. Кількість сеансів іноземного фільму, що демонструється мовою оригіналу, не може перевищувати 10% від загальної кількості сеансів демонстрування цього фільму в кінотеатрі.
4. Кіноафіші та вхідні квитки для відвідування кінотеатрів виконуються українською мовою."
До частини першої претензій немає. Держава платить гроші, має право вимагати зйомки фільмів державною мовою. Єдиний нюанс, який не враховано: спільне виробництво. Останнім часом найуспішнішими і якісними з художньої точки зору фільми виробляються у копродукції з представниками інших країн. У цьому випадку виникає певна колізія між запропонованим законопроектом та Європейською конвенцією про спільне кіновиробництво. Вважаю, що потрібно зробити виняток і розмежування фільмів. Критерієм може бути відсоток державних коштів в загальному бюджеті, або наявність чи відсутність іноземних суб'єктів. Перший критерій мені здається більш робочим, адже знайти іноземного суб'єкта зараз не складає жодних складнощів.
Друга частина. Не витиримує жодної критики. Одразу скажу: рівно половина фільмів не попаде в українські кінотеатри. Зараз і так кінотеатри з 4+ залами сраждають від браку репертуару і показують один і той же фільм в кількох залах одночасно. Мета цієї частини зрозуміла: не допустити фільмів дубльованих російською мовою і з накладеними нікому не потрібними в такому випадку українськими субтитрами. Є компроміс, про який автори законопроекту забули: озвучення. Якість трохи гірша, ніж дубляж. Але затрати на переклад посильні для правовласників. Ціна від дублювання відрізняється в рази.
За третю частину готовий "розстрілювати на місці". Радянщина в найгіршому розумінні цього слова. Не допустимо буржуїв на наші території! Не дамо молоді опанувати іноземні мови! Ні американському безкультур'ю в українських закладах культури! На місці авторів законопроекту я б з задоволенням поміняв слово "перевищувати" на "бути меншою за". Але так як я ліберал і вважаю, що ринок, щоб вижити, має керуватися ринковими законами вважаю, що друга частина категорично не потрібна в цьому законі. Достатньо залишити таку можливість кінотеатрам таку опцію і не треба їх обмежувати. Я на прикладі кінотеатра "Магнат" переконався, що для того, щоб задовольнити попит достатньо одного сеансу на тиждень. Ще треба докласти багато зусиль, щоб виховати у глядача розуміння правильного перегляду, мовою оригіналу, а не з спотвореними і знищеними голосами акторів у вигляді дубляжу.
Принагідно, прорекламую сьогоднішній показ фільму "Професіоналки" з Жульєт Бінош у кінотеатрі "Магнат". Початок о 21.30. Квиток коштує 15 гривень. Деталі на фейсбук.
Четверта частина. Теж наміри зрозумілі. На перший погляд заперечень не виникає. Але особливість роботи ринку така, що деякі рекламні матеріали - в контексті цієї статті "кіноафіші" попадають в Україну ще "гарячими" напряму з іноземних студій і виконані мовою оригіналу. Для перекладу, вибору української назви, адаптації, редизайну, затвердження (кількатижневого!!!!) у правовласника друку і доставки таких афіш потрібен час. Цей час отримані з-за кордону рекламні матеріали можуть вже ефективно працювати кілька тижнів (а то й місяців) на стінах кінотеатрів, поки українські дистриб'ютори підготують українські аналоги.
Ну і бонус. Ще більш жорсткі вимоги прописані до телебачення. Частина 4 ст. 32 проекту Закону "Усі аудіовізуальні твори іноземною мовою, які транслюють приватні телерадіоорганізації, повинні бути дубльовані українською мовою." Приготуйтеся дивитися доктора Бикова у дубляжі Остапа Ступки!
UPD Правильно звернули увагу, що норма про 10% фільмів мовою оригіналу в першу чергу направлена на фільми російського виробництва. Іншими словами, якщо двозальний кінотеатр, в якому на цей новий рік демонструвалися, наприклад, чотири фільми: в першому залі мультфільми: по 3 сеанси "Три богатирі на дальніх берегах" і "Снігова королева", у другому залі фільми по 3 сеанси "З новим роком, мами" та "Джентельмени, удачі!" Таким чином, в двох залах 12 сеансів. Тобто кінотеатр має право показати російською мовою з субтитрами не більше 1,2 сеансу, а саме: лише один сеанс. Решта сеансів має бути дубльована українською мовою. Без коментарів.
"Стаття 38. Мова кінематографу
1. Виробництво фільмів в Україні за кошти державного бюджету України здійснюється виключно українською мовою.
2. Усі іноземні фільми, які розповсюджуються та демонструються в Україні, повинні бути дубльовані українською мовою.
3. Кінотеатри можуть демонструвати іноземні фільми мовою оригіналу, супроводжуючи субтитруванням українською мовою. Кількість сеансів іноземного фільму, що демонструється мовою оригіналу, не може перевищувати 10% від загальної кількості сеансів демонстрування цього фільму в кінотеатрі.
4. Кіноафіші та вхідні квитки для відвідування кінотеатрів виконуються українською мовою."
До частини першої претензій немає. Держава платить гроші, має право вимагати зйомки фільмів державною мовою. Єдиний нюанс, який не враховано: спільне виробництво. Останнім часом найуспішнішими і якісними з художньої точки зору фільми виробляються у копродукції з представниками інших країн. У цьому випадку виникає певна колізія між запропонованим законопроектом та Європейською конвенцією про спільне кіновиробництво. Вважаю, що потрібно зробити виняток і розмежування фільмів. Критерієм може бути відсоток державних коштів в загальному бюджеті, або наявність чи відсутність іноземних суб'єктів. Перший критерій мені здається більш робочим, адже знайти іноземного суб'єкта зараз не складає жодних складнощів.
Друга частина. Не витиримує жодної критики. Одразу скажу: рівно половина фільмів не попаде в українські кінотеатри. Зараз і так кінотеатри з 4+ залами сраждають від браку репертуару і показують один і той же фільм в кількох залах одночасно. Мета цієї частини зрозуміла: не допустити фільмів дубльованих російською мовою і з накладеними нікому не потрібними в такому випадку українськими субтитрами. Є компроміс, про який автори законопроекту забули: озвучення. Якість трохи гірша, ніж дубляж. Але затрати на переклад посильні для правовласників. Ціна від дублювання відрізняється в рази.
За третю частину готовий "розстрілювати на місці". Радянщина в найгіршому розумінні цього слова. Не допустимо буржуїв на наші території! Не дамо молоді опанувати іноземні мови! Ні американському безкультур'ю в українських закладах культури! На місці авторів законопроекту я б з задоволенням поміняв слово "перевищувати" на "бути меншою за". Але так як я ліберал і вважаю, що ринок, щоб вижити, має керуватися ринковими законами вважаю, що друга частина категорично не потрібна в цьому законі. Достатньо залишити таку можливість кінотеатрам таку опцію і не треба їх обмежувати. Я на прикладі кінотеатра "Магнат" переконався, що для того, щоб задовольнити попит достатньо одного сеансу на тиждень. Ще треба докласти багато зусиль, щоб виховати у глядача розуміння правильного перегляду, мовою оригіналу, а не з спотвореними і знищеними голосами акторів у вигляді дубляжу.
Принагідно, прорекламую сьогоднішній показ фільму "Професіоналки" з Жульєт Бінош у кінотеатрі "Магнат". Початок о 21.30. Квиток коштує 15 гривень. Деталі на фейсбук.
Четверта частина. Теж наміри зрозумілі. На перший погляд заперечень не виникає. Але особливість роботи ринку така, що деякі рекламні матеріали - в контексті цієї статті "кіноафіші" попадають в Україну ще "гарячими" напряму з іноземних студій і виконані мовою оригіналу. Для перекладу, вибору української назви, адаптації, редизайну, затвердження (кількатижневого!!!!) у правовласника друку і доставки таких афіш потрібен час. Цей час отримані з-за кордону рекламні матеріали можуть вже ефективно працювати кілька тижнів (а то й місяців) на стінах кінотеатрів, поки українські дистриб'ютори підготують українські аналоги.
Ну і бонус. Ще більш жорсткі вимоги прописані до телебачення. Частина 4 ст. 32 проекту Закону "Усі аудіовізуальні твори іноземною мовою, які транслюють приватні телерадіоорганізації, повинні бути дубльовані українською мовою." Приготуйтеся дивитися доктора Бикова у дубляжі Остапа Ступки!
UPD Правильно звернули увагу, що норма про 10% фільмів мовою оригіналу в першу чергу направлена на фільми російського виробництва. Іншими словами, якщо двозальний кінотеатр, в якому на цей новий рік демонструвалися, наприклад, чотири фільми: в першому залі мультфільми: по 3 сеанси "Три богатирі на дальніх берегах" і "Снігова королева", у другому залі фільми по 3 сеанси "З новим роком, мами" та "Джентельмени, удачі!" Таким чином, в двох залах 12 сеансів. Тобто кінотеатр має право показати російською мовою з субтитрами не більше 1,2 сеансу, а саме: лише один сеанс. Решта сеансів має бути дубльована українською мовою. Без коментарів.