Богатирські бої на зйомках Сторожової застави
У першому українському фентезі про супергероїв «Сторожовій заставі»
багато що пов’язано із магією, таємницями та небесними світилами. І навіть
день прем’єри фільму - 22 грудня - було обрано не просто так, а на зимове
сонцестояння, коли, за давніми повір’ями, світ бере верх над темрявою, а
молоде сонце починає відвойовувати день у ночі...
Щойно світло взяло верх над темрявою, розпочалися і зйомки наступної
сцени фентезі «Сторожова застава» - засідки половців. Цього разу знімальна
група облаштувалася у яру на Лисій горі, яку вважають наймістичнішим
місцем Києва. Якби ви запитали у гугл про Лису гору, то прочитали
приблизно наступне: За легендами, саме тут зробили підземні ходи волхви
язичників, які ховалися від князя Володимира, котрий намагався прищепити
всім своїм підданим християнську віру. Воїни правителя переслідували тих,
хто поганить «землю требами своїми» і співає «пред дубом молебни», і тому
подібне. Кажуть, що в цих ходах і досі тиняються привиди, які охороняють
скарби й таємниці різних епох - і десятого століття, і дванадцятого, і
дев’ятнадцятого…
Щоправда, до творців «Сторожової застави» духи Лисої гори, якщо вони
справді існують, поставилися досить приязно. По-перше, пустили сонячні
промені на свої схили, а по-друге, не ставили жодних перепон під час
репетицій і зйомок батальних сцен, а їх, за словами кіношників, знімати
найважче.
Натомість проблеми виникли зовсім з іншого боку - брязкіт мечів,
списів і кольчуг перекривав шум літаків. Кожного разу щойно у повітрі
з’являвся пасажирський лайнер, режисеру доводилося зупиняти зйомки. «Їхні
мотори я краще чую, ніж те, що говорять актори в кадрі», - нервував режисер
Юрій Ковальов.
Попри це робота йшла за графіком: постановники носили сухе листя в
мішках і розсипали його на полі битви, інші брали лопати і облаштовували на
висоті п’яти метрів на схилі терасу для оператора Юрія Короля, у цей час
гримери підправляли грим у богатирів Іллі й Добрині, яких грають
відповідно Олег Волощенко і Олександр Комаров.
Останніх нещадно муштрував і каскадер-постановник Павло Авілов. Він не
один десяток разів «ганяв» акторів, щоб богатирі й половці билися із
потрібною швидкістю і, що найголовніше, робили достовірні рухи. А ще
треба було зброю підносити - лук зі стрілами, меч, булаву, щит… Тобто
цілий арсенал, яким можна озброїти солідний загін. І це не враховуючи
бойової амуніції - лише обладунки Іллі важать аж цілих 30 кілограмів!
Правда, ще перед зйомками костюмери обіцяли підготували полегшений
варіант - спеціально для сцен бою, проте перевірити це не вдалося, акторів
запросили в кадр.
«Я не знаю, скільки кілограмів втратив під час зйомок бою, - ділиться
враженнями Олег Волощенко. - Але таке моє правило: відпрацьовувати на
всі сто. Якщо у тебе після репетиції або зйомок суха спина, то значить - ти
десь щось не доробив».
Наскільки переконливою була битва, вирішував звичайно режисер, звіряючи
динаміку бою в кадрі із записом репетиції у спортивній залі. Тим часом,
половці, а їх налічувалося з добрий десяток, набиралися сил, лежачи на
матах: хтось спав, хтось дивився замислено в небо, хтось дивився в екран
телефону - досить цікаве контрастне поєднання костюму із ХІІ віку та
гаджету ХХІ століття.
Врешті-решт природньо вийшло і у тих, хто став переможцем, і у тих, хто
залишився лежати на полі брані. А як ця сцена виглядатиме на широкому
екрані, побачимо вже 22 грудня, у день зимового сонцестояння. Больше